Юрій «Лицар» Рудий - фанат футбольного клубу "Карпати" (Львів) та гандбольного клубу "Галичанка" (Львів).

Юрій Миколайович Рудий народився 9 травня 1998 року в місті Львів. Ходив до міської школи №68. З юних років тягнувся до знань, а найбільш за все прагнув вивчати історію. Зачитувався розповідям про героїв національно-визвольної боротьби українського народу. Битви, замки та подвиги звитяжців минулих поколінь хвилювали уяву молодого хлопця, у якого вже тоді були чітко сформовані патріотичні погляди.

Не відставав і в спорті, займався футболом пробував себе у боксі та змішаних єдиноборствах. Але з дитинства головною темою для обговорення був саме футбол. Близькі згадують, як Юра ще малим, будучи на літніх канікулах у селі, виписували з друзями газету «Спортивка». Постійно бігали на пошту за газетою і тільки й розмов було про те, як зіграли "Карпати". Пізніше, це захоплення грою зелено-білої команди привело його на фанатський сектор.

Як відданий фанат "Карпат" намагався підтримувати команду за будь-яких умов, а в сезоні 2018/19 зробив "Золотий сезон". Брав участь у створенні великої кількості графіті на стінах міста, в тому числі малюнку «Кубок Львову», який використовували в якості промо до кубкового матчу проти "Волині" сезону 2021/22. Ініціював створення кількох графіті до Дня народження рідного клубу та постійно працював над вдосконалення якості малюнків. Одноклубники згадують свого друга справжньою душею компанії, як у вагоні поїзду, так і на трибуні під час перфомансів, або інших навколофутбольних подій. На виїздах з Юрою можна було годинами обговорювати політику, націоналістично-патріотичні рухи. Та й так, що нікому не хотілося йти курити.

Окрім футбольних "Карпат", активно вболівав на трибунах за жіночий гандбольний клуб "Галичанка". Вперше прийшовши на матч команди в 2013 році, побачив, як самовіддано дівчата грали проти принципового суперника з Ужгорода, як відповідали на патріотичні гасла. Після того, разом ще з кількома людьми, вони стали розвивати сектор на жіночому гандболі. Також їздили підтримувати команду в інші міста.

Як і переважна більшість фанатів, у цивільному житті Юрій любив подорожувати. Брав активну участь в громадському житті, займався волонтерською діяльністю, допомагаючи сиротам, а також військовим ще до початку повномасштабного вторгнення. Був учасником різноманітних акцій, як то розгін російських артистів у рідному місті, вшанування пам’яті українських героїв, вуличні рейди проти проросійських та інших сумнівних елементів. Підтримував Львівський стрілецький стенд, де активно вправлявся у стрільбі.

Коли ворог масово посунув на наші землі, Юрій не міг залишатися осторонь. З першими сиренами пояснив батькам, що мусить йти захищати Україну. Ставши до лав 125-ї бригади ТрО та взявши позивний «Лицар», в квітні потрапив на Харківський напрямок, а після невеликої відпустки воював вже у Бахмуті.  В листопаді 2022 року отримав контузію, але за три дні знов зібрався назад до побратимів. Юрій Рудий загинув 26 січня 2023 року. Будучи пораненим, надав допомогу побратимам на позиції і вів бій до останнього подиху.