Ярослав «Ярік» Рудич - фанат футбольного клубу "Десна" (Чернігів), представник колективу «Парни СС».

Ярослав Віталійович Рудич народився 30 січня 1995 року в місті Чернігів. Навчався в школі № 29, після чого здобув вищу педагогічну освіту в Національному університеті «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка. Також закінчив Львівське вище професійне художнє училище за спеціальністю живопис. Головним спортивним уподобанням були єдиноборства, перевагу віддавав боксу і достойно відстоював честь свого міста в ринзі.

З раннього віку вболівав за місцеву футбольну команду "Десна", а з 2011 року став відвідувати домашні та виїзні матчі на фанатських секторах. Увійшов до першого складу навколофутбольного колективу «Парни Северной Столицы», одразу після його утворення групою старих друзів. Наступними роками чернігівський колектив завоює собі славу такого, що згідний битися із будь-ким, а ім’я суперника нічого не значить. Одноклубники згадують Ярослава як бійця, котрий мав неабиякий характер. Будучи легким за вагою, він буквально вгризався у своїх опонентів.

Став активним учасником Революції Гідності одразу після її початку. З початком війни на Сході в 2014 році, «Ярік» відправився на фронт в складі добровольчого батальйону «Шахтарськ». Потім була служба в ОУН (2015-16 роки), а з 2020 року став до лав 1-го окремого батальйону морської піхоти (36 ОБрМП). В проміжку між 2016-20 роками подорожував країною, паралельно навчався і працював.

Під час навчання у Львові зустрів своє справжнє кохання - талановиту художницю Катерину Складановську. Вони кохали одне одного і планували одружитись. Але в цивільному житті "Ярік" так і не знайшов себе. Це була дуже принципова людина і він завжди був упевнений, коли в країні війна — його місце саме на фронті.

27 грудня 2021 року в селі Гнутове, що неподалік Маріуполя, ворожий безпілотник скинув ВОГ під ноги Ярославу. Від вибуху отримав складні ушкодження, уламками роздробило кістки. Згодом переніс декілька складних операцій. З тих пір пересувався за допомогою милиць. Остання операція була в травні 2022 року, але нею Ярослав не був задоволений і вважав, що вона не пішла йому на користь. Сумував і за часами навколофутбольної молодості, відправляючи друзям фото зі шпиталю в тих самих штанях, в яких колись їздив на матчі та фанатські бійки.

«Ярік» боявся, що його комісують і він не зможе повернутися до служби. Приблизно в цей же час весь його взвод було розбито в Маріуполі. В живих лишились кілька людей, та й вони опинились в полоні. Будучи фактично прикутим до ліжка, в останній свій місяць часто повторював, що чекав на повномасштабну війну всі 8 років, готувався до неї, отже мав бути поряд з побратимами в Маріуполі. Ярослав Рудич пішов з життя 3 червня 2022 року.

- "І посмішка з його обличчя не сходила майже до останнього дня... З такою ж посмішкою буду продовжувати нашу спільну справу" - згадує Ярослава його брат-близнюк Володимир.

‍