Владислав «Чорномор» Чорноморець - фанат футбольного клубу "Дніпро".

Владислав Андрійович Чорноморець народився 9 серпня 2000 року в місті Дніпро (колиш. Дніпропетровськ) в родині залізничників. Навчався в школі №123, згодом здобував спеціальність в Дніпровському фаховому коледжі залізничного транспорту і транспортної інфраструктури. Головними дитячими та юнацькими захопленнями були шахи, комп'ютерні ігри та футбол, в який грав найчастіше на позиції воротаря.

Першим виїздом Владислава за "Дніпро", як і в більшості його одноклубників, була подорож до Запоріжжя. На той час йому було 16 років і батьки в інше місто не відпускали. Cказавши вдома, що гуляє з друзями, потайки поїхав підтримувати команду.

Друзі з сектору пригадують історію про те, як Владислав вперше знайомився зі старшими одноклубниками. Ті не могли повірити, що його прізвище насправді Чорноморець, адже так називається один з найбільш принципових суперників "Дніпра". Тоді ж вирішили, що краще буде «Чорномор».

В цивільному житті Владислав працював помічником машиніста електропоїзда у Дніпровському моторвагонному депо. Мав мету працювати машиністом поїзда в Укрзалізниці, продовживши таким чином династію.

В 2020 році був призваний на строкову військову службу в рідному місті, після закінчення якої підписав контракт із ЗСУ. Перебуваючи на службі, знаходив час на відвідування футбольних матчів, останнім з яких був поєдинок збірної України проти Франції на НСК «Олімпійський» в 2021 році.

Повномасштабне вторгнення Владислав зустрів в одній з в/ч столиці. Згодом був переведений до 39-ї бригади повітряних сил тактичної авіації, де служив на посаді стрільця-зенітника, охороняв кордони країни на Півночі. В листопаді 2023 року був відряджений до 36-ї бригади морської піхоти.

Під час боїв за н.п. Кринки (Херсонської обл) був важко поранений, коли намагався своїми силами врятувати пораненого побратима. Після лікування та реабілітації повернувся в стрій. Брав участь у важких боях в Харківській обл, зокрема у Вовчанську. Відзначився знищенням ворожого БпЛА "Ланцет", а також проявляв мужність та відвагу під час безпосередніх зіткнень з ворогом.

За спогадами побратимів та рідних, під час перебування на фронті «Чорномор» ніколи не скаржився на складнощі, завжди намагався підтримувати всіх довкола, а посмішка не сходила з його обличчя.

Владислав Чорноморець загинув 5 липня 2024 року в районі н.п. Стариця (Харківської обл), потрапивши під мінометний обстріл. Похований на Таромському кладовищі рідного міста. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна шана Герою!

‍