Віталій «Біцуха» Трухан - фанат футбольного клубу “Десна” (Чернігів), представник колективу «Парни Северной Столицы».

Віталій Геннадійович Трухан народився 8 вересня 1994 року в місті Чернігів. Навчався у 15 ліцеї та ЗОШ № 35 рідного міста. Почавши активно уболівати за чернігівську “Десну” став частиною колективу «Парни Северной Столицы». В часи до Майдану (між 2012-14 роками), коли вітчизняний навколофутбол був на піку свого розквіту, «Парни СС» здобули славу безвідмовних бійців, здатних без вагань вийти на будь-якого опонента та завжди охочих помірятися силами з ким завгодно. Разом з тим, представники колективу відстоювали націоналістичні засади на вулицях рідного Чернігова (і не тільки).  Віталій був одним з тих, хто боровся за українську Україну серед бетонних джунглів у ті часи, коли національна самосвідомість була серед населення не на найвищому рівні.

Свій вибір боронити країну від загарбників Віталій зробив ще на самому початку війни.  В 2014 році перед однією з вечірніх перевірок в казармі, зібрав речі у мішок з-під борошна і відправився до зони АТО. На той час він був 19-річним студентом Харківського національного університету цивільного захисту населення. До навчання Віталій так і не повернувся – вирішив поїхати воювати за Україну. Наступні вісім років «Біцуха» стояв за цілісність і суверенітет нашої Батьківщини.

Через певний час Віталій пішов на сержантські курси. Навчив і виховав тисячі новобранців, які проходили через нього. Був живою легендою, адже всі в полку знали, хто такий «Біцуха». Був і є прикладом досвідченого та дисциплінованого Воїна. Таким його ім’я назавжди увійде в історію полку АЗОВ. Дружина Віталія, Марина, згадує: - “Він завжди був вдячний полку, бо саме там він всьому навчався, розвивався і ніколи не зупинявся на досягнутому. У полк він прийшов у 2015 році, шлях до Головного сержанта був довжиною в 7 років і я впевнена, що він би не зупинився на досягнутому”.

Повномасштабне російське вторгнення Головний сержант ВШК ім. полковника Євгена Коновальця зустрів у Маріуполі. В перший день великої війни дружина отримала від нього повідомлення: - “Зараз не час бути слабкою, потрібно брати себе у руки. Зараз ми повинні показати, що нас не зламати. Що на нас розраховує уся країна”. Вони майже щодня були на зв’язку. Писали один одному повідомлення, Віталій надсилав дружині фотографії, а коли була можливість виходив з нею на зв’язок. До блокади Маріуполя він надіслав повідомлення: - “Цього ніколи не станеться, я обов’язково повернуся, я не можу померти”.

«Біцуха» загинув в бою 12 березня.

У полеглого захисника України лишилася дружина і двоє синів - Матвій та Генадій. В пам’яті друзів він залишиться відкритим, щирим бійцем за незалежність своєї країни. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку -  президент України нагородив Головного сержанта Віталія Трухана орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).