Святослав «Свят» Алексапольський - фанат футбольного клубу "Таврія" (Сімферополь).

Святослав Миколайович Алексапольський народився 30 жовтня 1989 року в місті Саки (АР Крим). Навчався в українських класах кримських шкіл та Кримській республіканській школі-інтернаті для обдарованих дітей в с. Танкове (Бахчісарайского р-ну), де предмети викладалися англійською мовою. В 1999-2001 роках навчався грі у шахи в Сімферопільському шаховому клубі. Любов до цієї гри залишиться з ним на все життя, навіть планував отримати Майстра спорту з шахів. Окрім цього, активно займався пішим туризмом, регулярно ходив у походи по Кримських горах, а в старших класах літні канікули проводив у таборі під горою Ільза, що поблизу Славського. У підлітковому віці створив з однодумцями сімферопільську команду, з якою активно й успішно займались паркуром. В різні роки займався боксом, греко-римською боротьбою, карате, кік-боксингом, тайський боксом, панкратіоном та БЖЖ.

Але окреме велике значення в життя Святослава мав футбол. Його мама згадує, що з дитинства син був дуже непосидючим. Батько, який був "ходячою енциклопедією", розповідав сину: що це за гра - "футбол" та які її правила. Після цього хлопчина завжди намагався грати з дітьми старшого віку. Спочатку ті гнали малечу, але оскільки Святослав досконало знав правила цієї гри та зі знанням справи розповідав про чемпіонати та міжнародні турніри, вже з 5 класу старші почали брати його до своєї команди. В 2005 році «Свят» вперше з’явився на трибуні стадіону «Локомотив» у Сімферополі, а свій перший бойовий виїзд за "Таврію" зробив восени 2006 до Маріуполя. З 2008 по 2012 рр. учасник колективу DSS (Сімферополь), якому першому серед кримчан вдалося перемогти суперників з Одеси під час домовленої зустрічі. В подальшому був постійним учасником тренувань молодого колективу «Young boys». Разом з тим, не втрачав жодної можливості пограти в футбол. У Сімферополі сам збирав команди для спільних ігор, а після виїзду з анексованого Криму, у Львові та Києві, шукав до кого можна приєднатись.

Після 1 курсу влітку 2008 року вирушив працювати та практикуватись за програмою Work&Travel USA у штат Монтана, де сам заробив кошти на другий рік навчання в університеті. У жовтні 2009 року вирішив піти на строкову службу, тому перейшов на заочне навчання. Був направлений до в/ч 3027 «Барс» смт. Нові Петрівці. У 2010 році проходив військову службу за контрактом, як розвідник роти розвідки спеціального призначення батальйону спеціального призначення, в/ч 3009 ВВ МВД України м. Сімферополь. В 2011 році під час служби пройшов курс «Техніка професійного втручання» від французьської жандармерії le Centre National d’Entralnement des Force de Gendarmerie (CNEFG) de Saint-Astier. В 2012 отримав освіту за фахом «Туризмознавство» у Кримському факультеті Київського національного університету культури і мистецтв, мав посвідчення «гід-екскурсовод зі знанням англійської мови». Був самостійним та хотів побачити світ, у 2013 році отримав паспорт моряка. Побував у багатьох містах України, мріяв про майбутні подорожі світом, під враженням від прочитаних книжок Р. Сабатіні про пригоди капітана Блада, мандрівки персонажів Дж. Лондона та Ж. Верна. Встиг з‘їздити до Америки, Угорщини, Австрії, Італії, Чорногорії та Хорватії.

В 2012 році Святослав разом з друзями приїхали у Миколаїв, аби виступити на турнірі з єдиноборств «Іду на Ви». Cаме тоді відбулось знайомство з хлопцями ультрас Миколаєва. З 2012 і до останнього часу - один з лідерів Сімферопольського фанатського руху та представник «Tavrida Boys». Святослав завжди любив свою країну та не боявся боротися за неї з часів Євромайдану. Попри погрози та залякування всіляко відстоював українську державність в Криму. Разом із друзями-одноклубниками спілкувалися з режисером Олегом Сенцовим, планували подальший супротив ворожій експансії. Брав активну участь у всіх проукраїнських акціях та захищав мирних мітингувальників від тітушок та кізяків завезених з росії, які видавали себе за проросійсько-налаштованих кримчан. Планували після одного з маршів у Сімферополі знести пам'ятник Леніну, біля якого вже мітингували татари. Але вони тоді підтримали своїх спікерів, котрі просили ультрас «не провокувати» і дати 7 днів владі самій це зробити. Намагалися поїхати на столичний Майдан, але потрапили під облаву співробітників-зрадників. «Свята» та його друзів російська ФСБ оголосила євровандалами та терористами. Мама побачила фото свого сина на стовпах Київського району міста, ці ж фото крутили між рекламою на моніторах тролейбусів Сімферополя. Додому почали приходити поспілкуватися співробітники місцевої СБУ. Тому, потурбувавшись про безпеку, вивіз родину до Львова.

Святослав мав високу мотивацію до захисту Батьківщини і приєднався до "Азову", був у 4-му баті 2-ї роти, але на той момент хлопців вивели з зони бойових дій в ППД на довгий час. Коли повернувся до Львова, активно долучався до діяльності Екокорпусу та їздив на рейди по пересувних звіринцях та цирках, захищав і допомагав тваринам. Продовжував рятувати тварин і в зонах бойових дій на Сході та Півдні. Восени 2016 року приєднався до команди “Ze Radiola Team Lviv”, виступав у чемпіонатах України з бразильського джиу-джитсу, а у лютому 2017 отримав свою першу медаль. Навчався ковальській та зварювальній справі, працюючи у львівській кузні. Саме в цей час він зробив своє перше тату: коваля, що кує зірку у всесвіті. Влітку 2017 Святослав пішов на контракт до 25-ї ОПДБр.  Засмучувався через те, що під час служби вже не виходило регулярно тренуватись у залі, виступати на чемпіонатах. Навіть перебуваючи у зоні бойових дій, шукав нові методики в інтернеті, самоорганізовувались з побратимами та займались. В майбутньому мріяв отримати чорний пояс та навчити БЖЖ якомога більше дітей у вільній від окупантів Україні.

Мав пропозицію тренувати дітей бразильському джиу-джитсу у Львові, але перевівся до 95-ї ОДШБр та переїхав у Київ до нареченої, з якою мали багато планів на майбутнє. В 2019 році пройшов курс «Фахова підготовка бойового медика взводу». Курс відбувався під контролем канадських інструкторів. Протягом своєї служби в десанті з задоволенням стрибав з парашютом за себе та товаришів, мав біля 15 стрибків. Коли бував вдома - продовжував займатись бігом та БЖЖ, став студентом школи «Rocket Jiu-Jitsu School». Поставив за мету потрапити в сферу IT. Для цього самостійно знайшов курси, а вже в червні 2021 р. працював у компанії Solvd Inc., був QA engineer на проекті Under Armour. Він показав багатьом, що розвивати себе, ставати сильнішими, змінювати власне життя - ніколи не пізно. Разом з тим, «Свят» усвідомлював і попереджував про майбутню велику війну. Готувався до цього сам і намагався ділитись своїми навичками і знаннями з близькими та усіма охочими. Казав, що кожен повинен мати своє власне військове спорядження та зброю, щоб у разі початку не втрачати час.

З перших днів повномасштабної війни він знову став на захист нашої Держави. Мав великий бойовий досвід, тому активно проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, спільно з якими брав безпосередню участь у визволенні Київської області. Коли завершились бої на Київщині, зібравши групу кримчан вирушили на допомогу друзям з Миколаєва, де приєднались до складу добровольчого підрозділу «Бузький Гард» та всі разом долучились до розвідвзводу 220-го бата 126 бригади ТрО. Побратим Ілля згадує: - "Після влучання ракети по будівлі Миколаївського ОДА, дізнавшись про гибель значної частини друзів з числа місцевих добровольців, Святослав зібрав групу та прибув в Миколаїв до побратимів. Будучі у складі добровольців працював на ділянках південного фронту в н.п. Первомайське, Партизанське, займався розвідкою на ділянках в районах н.п. Нова Заря та Таврійське. Під час однієї з розвідувальних операцій танк влучив під автівку групи Святослава в районі н.п. Біла Криниця, а сам він надав екстрену допомогу командиру Бтгр, якого було поранено та вивів групу з зони ураження".

Зразково виконував обов’язки командира розвід взводу, здійснивши безліч мужніх вчинків, залишався простим, до нього завжди можна було звернутись з будь-яким питанням. З березня місяця став справжнім лідером для своїх побратимів. Влітку закінчив військову кафедру за ВОС «Організація морально-психологічного забезпечення» зі званням молодший лейтенант запасу (офіцер-психолог). Пам'ятав про рідний Крим та його окупацію і мріяв вигнати ворога та сепаратистів з півострова.  Святослав Алексапольський поліг у бою 29 серпня 2022 року. Під час контрнаступу на півдні України, здійснюючи вогневу підтримку штурмової групи в складі снайперської пари, знищили п’ять осіб живої сили противника. Побачивши, що частина особового складу бойової групи підрозділу знаходиться під масовим обстрілом та завагалась, не досягнувши 50 м до ворожих окопів, внаслідок важкого поранення свого командира, «Свят»  прийняв мужнє рішення прийти на допомогу побратимам. Власним прикладом підняв підрозділ для прориву на заключному етапі штурму противника. І саме тут, між Новогригорівкою та Любомирівкою (Миколаївської обл.) в бою, намагаючись врятувати життя іншому бійцю, отримав не сумісні з життям осколкові поранення від касетного снаряда.

Так загинув Воїн, котрий до останнього був поряд зі своїми побратимами. Постійно прагнув змін та розвитку для нашої країни. Був сміливим та залишався вірним своїм переконанням не на словах, а справами.