Сергій «Амброс» - фанат футбольного клубу “Дніпро” (Черкаси), представник колективу «Cherkasy Supporters».

Сергій Сергійович Амброс народився 16 травня 1990 року в місті Черкаси у родині інженерів. Навчався у математичному класі гімназії № 31 та закінчив її 2007 року з золотою медаллю. Вищу освіту здобував на будівельному факультеті ЧДТУ за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». З юних років цікавився спортивним та патріотичним життям рідного міста. Вивчав його історію. Добрий, щирий, намагався нікого не образити, завжди стояв за справедливість.

Вболіваючи за черкаський “Дніпро” Сергій доєднався до ультрас-руху свого клубу. Вважався одним з основних людей на трибуні, завжди був попереду як на тренуваннях, так і на виїздах. Підтримку улюбленого клубу на стадіоні та поза ним «Амброс» поєднував із громадськими ініціативами, активно пропагував здоровий спосіб життя та заборону розповсюдження алкоголю. Завжди перебував в центрі суспільного життя свого міста та був одним із засновників ініціативної групи «Здравіє», спрямованої на просвітницьку діяльність серед молоді.

В колі своїх одноліток Сергій вирізнявся особливою принциповістю поглядів, розмовляв лише українською мовою. “Для нього Україна, держава, рідна мова, звичаї та традиції були не просто словами. Інколи самі дивувалися: ми звичайна черкаська родина, інженери, а в нього така сила переконань - він був справжнім українцем! Таким, очевидно, із Божої волі народився" - згадує мама Сергія Тетяна Амброс. Як і більшість активних фанатів передвоєнного періоду, займався єдиноборствами. Полюбляв туризм та багато подорожував й окрім футбольних виїздів, а найбільше полюбляв захід України та Крим.

Після побиття студентів «беркутом» на Майдані, «Амброс» разом з побратимами вирушив до Києва та брав участь у найзапекліших протистояннях, разом з тим організувавши потужний протестний рух у рідних Черкасах. З початком війни на Донбасі довго не зволікав і вже в травні вступив до лав тоді ще батальйону «Азов», також разом із когортою черкащан-добровольців. На фронті проявив себе як мужній та розсудливий воїн, котрий не піддавався страху. Пройшов вогонь наступальних операції в Мар’їнці та Іловайську.  Швидко подолав шлях від солдата до лейтенанта. Побратими пам’ятають Амброса як нестандартного, далекоглядного, зважливого, активного хлопця. Якось, в інтер'‎вю одному з каналів Сергій зауважив: - “Я вважаю, що воювати мають ті, хто відчуває внутрішню потребу в цьому. Адже є люди, які мають працювати, допомагати нам у містах, стежити за тією владою, яка прийшла, бо ми не можемо цього зробити. Тож нехай вони краще залишаються і приносять користь народу в інший спосіб".

Сергій Амброс загинув 18 лютого 2015 року. Під час виконання завдання у с. Широкине розрахунок, до якого входив Сергій, потрапив під безперервний артилерійський та мінометний вогонь сепаратистів. В ході бою воїн отримав поранення, що виявились несумісними з життям. Того ж дня помер у лікарні міста Маріуполь.

Як потім згадували побратими «Амброса», смерть його була оповита міфологемами. Зокрема, пов'‎язували їх із прижиттєвими захопленнями полеглого. Так письменник Василь Шкляр пізніше розповість: - “Він дуже любив птахів – соколів. У нього татуювання сокола, він усе вивчав про них і казав: “Коли я загину, я стану соколом”... Й ось лікарі роблять йому операцію, хлопці сидять на базі, і раптом прилітає сокіл і сідає на перила... Вони ніколи не бачили на базі птаха, і тут дзвінок, що Амброс помер... Ховають його в Черкасах, на майдані, а над процесією кружляє сокіл... Приходять хлопці впорядковувати його могилу – там на хресті сидить сокіл... Я навіть не наважуюся про це писати художній твір – скажуть, що я знову щось прикрашаю. А життя дає такі речі, які перевищують навіть фантазію…”.

23 лютого 2015 року матч чемпіонату Черкаської області з футболу між “Дніпро” (Черкаси) та ФК “Звенигородка” був присвячений пам'яті Сергія Амброса. В жовтні того ж року було встановлено меморіальну дошку на фасаді школи, в якій він навчався. У приміщенні колишньої тютюнової фабрики, що на вулиці Благовісній, 170, облаштували молодіжний хаб імені Сергія Амброса (Ambros HUB) та соціальний спортивний зал (AmbrosCrossFight), тренування в якому безкоштовні для учасників бойових дій та їхніх родин.

У вересні 2015 року у Козацькій фортеці «Дахнівська Січ» біля Черкас уперше відбувся благодійний всеукраїнський фестиваль «Повстанець», під час якого було проведено турнір пам'яті Сергія Амброса за правилами MMA 5х5. Цей знак вшанування полеглого Захисника України варто відзначити окремо, адже в змаганнях кілька років поспіль брали участь представники вітчизняних фанатських колективів.

Указом Президента України № 324/2015 від 10 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).