Ростислав «Дрогобич» Шийко - фанат футбольного клубу "Карпати" (Львів), один з лідерів та засновників  колективу «Banderstadt Ultras».

Ростислав Орестович Шийко народився 23 липня 1989 року у Львові. Навчався у Ліцеї Міжнародних Відносин ім. В. Стуса. З дитинства відзначався нетерпимістю до всього російського. Ще в дошкільному віці палив передвиборчі плакати та агітки комуністичної партії, які знаходив у під'їздах. Займався спортом, зокрема, футболом та боксом.  Закінчив Національний університет «Львівська політехніка».

У 16-річному віці вперше прийшов на фанатський сектор стадіону «Україна». Для нього це стало найвизначнішою подією, яку згадував з таким захватом в очах, який не описати жодними словами. Далі - більше сотні виїздів за рідний клуб та національну збірну, численні перфоманси, банери, графіті, стікери, просування футболок з символікою "Карпат", бійки з іншими фанатськими рухами, друзі в кожному українському місті, повстанські пісні на секторі та серце, де фраза "Україна понад усе" - не просто гасло, а сенс буття.

Учасник Помаранчевої Революції, а пізніше Революції Гідності. Волонтер, а в 2015 році боєць полку "Азов", що захищав цілісність країни під час АТО. Був мінометником. 23 липня у День свого народження склав присягу на вірність народу України. І дотримав її... Щоб Ростислав не робив задля перемоги, йому завжди здавалось - цього недостатньо, замало. Ставши батьком у 2016 році і маючи менше часу для активістських справ, успішно почав вести блог "Військова історія". Його знання світової та української історії були бездонними. Досконало вивчив історію Балканських воєн, В'єтнамську війну та участь українців у цьому. Знімався в телепередачі про військові конфлікти на 24 каналі.

Щороку на День Незалежності купляв синьо-жовті стрічки і разом з маленькими донечками пов’язував їх на могилах Січових Стрільців, що на Янівському кладовищі. Пам'ять і шана про подвиги минулих поколінь пронизувала всю його сутність. З початком повномасштабного вторгнення «Дрогобич» одразу став до зброї. Не вагаючись пішов у військкомат,  але через ряд певних обставин поїхати на фронт не вдалось, що дуже його пригнічувало. 5 місяців добивався дозволу аби відправитись на Схід країни у складі своєї 103-ї бригади ТрО.

Ростислав Шийко загинув 15 жовтня 2022 року обороняючи Луганську область. Його життя, а також життя ще одного фаната львівського клубу, обірвало ураження від вибуху протитанкової міни. У полеглого Воїна залишились дружина і дві маленькі донечки. Близькі та побратими впевнені, що вчинити інакше, і не стати на захист своєї землі Ростислав не зміг би. Його внутрішній світ кипів, наче жерло вулкана, даючи йому та оточуючим наснаги до боротьби. Підтверджуючи ці слова, друзі невтомно несуть на могилу вірного сина України зелено-білі «рози» "Карпат", міцно закарбовуючи те, яким він був.