Павло «Оболончик» Ведибіда - фанат футбольних футбольних клубів "Оболонь" (Київ) і "Динамо" (Київ), представник колективу «Obolon Crew».

Павло Богданович Ведибіда народився 13 липня 1990 року в Києві. Навчався в гімназії №143, після чого закінчив Державний торговельно-економічний університет, де отримав вищу освіту за спеціальністю "Банківська справа" та здобув кваліфікацію магістра з банківської справи. Захоплювався єдиноборствами, з дошкільного віку займався таеквондо, був учасником численних українських і міжнародних змагань, володарем чорного поясу (ІІ дан).

Зі шкільних років Павло вболівав за команду свого району - "Оболонь" (пізніше "Оболонь-Бровар"), на секторі якої заснував колектив «Obolon Crew», який мав успіхи як у вуличних бійках, так і в тих, що відбувалися за домовленості із опонентом. Був надважливою людиною для руху, адже без нього - у "Оболоні" не було б фанатів. Привів у спорт багатьох молодих хлопців, при цьому сам подавав приклад, займаючи призові місця на турнірах з єдиноборств. За спогадами друзів з сектору, Павло був лідером, якого всі слухали з ентузіазмом, а його слова і дії запалювали друзів перед кожною бійками, турнірами і навіть просто тренуваннями. Також підтримував і неодноразово бився за київське "Динамо".

Одноклубники згадують бійку «Obolon Crew» в Олександрії. Тоді Павло був зі зламаною ногою, але влетів на милицях посеред бійки, адже не міг дивитися як його хлопці б'ються, а він стоїть осторонь. Приходить на згадку і одна з бійок разом із друзями з "Динамо" проти росіян, де «Оболончик» так сильно побив свого опонента, що це ще якийсь час обговорювали на фанатських форумах.

Протягом всього часу перебування в русі Паша «Оболончик» був в авангарді протидії проросійським діячам. З початком Революції Гідності він був у перших рядах протистояння з «Беркутом», завжди йшов вперед. Згодом став засновником і першим керівником Оболонського осередку «Правого Сектора».

Коли ж почалася війна на Сході - пішов добровольцем до лав 5-го окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». В складі ДУК ПС брав участь у боях за Амбросіївку, Савур-Могилу, Степанівна, Піски, Маринівку, Водяне, околиці Донецького аеропорту. Із липня 2015 року Павло виконував бойові завдання у Волноваському р-ні Донецької обл та Старобільському р-ні Луганської обл.

Від початку повномасштбаної війни Павло воював у складі 129-го окремого батальйону 112-ї бригади ТрО Оболонського р-ну, брав участь в обороні Києва, боях під Лисичанськом та поблизу с. Тошківка. Зазнав поранення та отримав контузію, а після лікування брав участь у штурмових діях з визволення Кліщіївки під час контрнаступу. Був поранений при обороні правого флангу Часового Яру (Донецької обл).

За роки служби «Оболончик» мав нагороди: медаль "За військову службу" III ступеня, відзнаку "Залізний хрест", нагрудний знак "Комбатанський хрест" та інші. Служив у званні старшого лейтенанта. “Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї”, - ці слова були гаслом Павла, їх він проніс через все життя, підтверджуючи вчинками.

Павло Ведибіда загинув 13 листопада 2024 року в стрілецькому бою в околицях Часового Яру (Донецької обл). Прощання відбулося у визначному в житті Павла місці - не полі стадіону «Оболонь-Арена». Похований на Берковецькому кладовищі в Києві.

Вічна шана Герою!