Олексій «Професор» Кулинич - фанат футбольного клубу "Динамо" (Київ).

Олексій Володимирович Кулинич народився 14 листопада 1993 року в селі Корнин (Житомирської обл). Навчався в школі №2, а закінчивши її у 2009р. вступив до Київського технікуму залізничного транспорту на факультет "Комерційна діяльність". Будучи здібною та творчою дитиною, мав гострий розум та неабиякий хист до точних наук. Брав участь в різноманітних олімпіадах, зокрема математичних та спортивних, мав здібності до гри в шахи. В підлітковому віці захопився грою на гітарі. Завжди був душею компанії та мав відмінне почуття гумору.

З дитинства любив грати в футбол, мріяв стати відомим футболістом. На фанатському секторі "Динамо" Олексій з 2012 року. Відвідував домашні та виїзні матчі, разом з іншими представниками столичного руху брав участь в подіях Революції Гідності.

Олексій рано подорослішав і з 16 років пішов працювати на металобазу у м. Вишневе. Потрапивши в хороший колектив, перебуваючи в оточенні колег, багато з яких стали для нього близькими друзями та наставниками. Там і пропрацював до початку повномасштабного вторгнення.

Палкий патріот своєї Батьківщини, з самого початку війни вважав своїм прямим обов'язком йти захищати рідну землю.З перших днів приєднався до формування осередку територіальної оборони рідної громади. Очолив рух добровольців та брав активну участь у навчаннях бійців ТрО у своєму мікрорайоні. Близькі згадують, що Олексій мав авторитет серед друзів, колег, а згодом - серед братів по зброї. Був лідером по життю та просто хорошою, щирою людиною.

Попри певні вади по здоров'ю, 25 березня 2023 року Олексій добровільно став до лав ЗСУ. Був учасником оборони Харківщини в складі 1 ОБрСпП ім. Івана Богуна. Згодом брав участь в штурмових та оборонних діях в напрямку Кліщіївки-Андріївки вже в складі 92-ї ОШБр ім. Івана Сірка. Отримавши поранення, одразу після шпиталю, відмовившись від реабілітації, повернувся до виконання військового обов'язку, прагнучи бути поруч зі своїм підрозділом.

За спогадами побратимів, «Професор» ніколи не відмовлявся від бойових завдань та завжди рвався в бій. Його девізом були слова: "Кому прикре наше діло, нам воно святе!". Принциповий, ініціативний та справедливий, в останні місяці життя Олексій виконував евакуацію поранених бійців з поля бою. Ніколи не скаржився та підтримував бойовий дух серед побратимів. Був нагороджений почесним нагрудним знаком 92-ї ОШБр.

Олексій Кулинич загинув 9 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Іванівське (Донецької обл). Похований на Алеї Героїв у рідному с. Корнин. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна шана Герою!

‍