Олег «Мізер» Мізернюк - фанат футбольного клубу "Металург" (Запоріжжя), представник колективу «Ультра Січ».

Олег Анатолійович Мізернюк народився 20 лютого 1991 року в місті Запоріжжя. Навчався у школі №30, а після її закінчення здобув професійну освіту в технікумі при заводі «Запоріжсталь». З дитинства був активним та спортивним. Захоплювався греблею, а футбол став особливою частиною його життя ще з юних років. Дуже любив грати у футбол із друзями. Згодом це захоплення переросло у справжню любов до запорізького "Металурга" та фанатського руху.

Одноклубники згадують, що Олег був відданим уболівальником свого клубу, представляв колектив «Ультра Січ». Футбол для нього був не просто грою - це були друзі, спільні переживання, виїзди, атмосфера трибун і частина його життя. На сектор «Мізер» вперше прийшов у 2012 році, а після цього регулярно відвідував домашній сектор та виїзні матчі.

Після навчання Олег почав працювати на «Запоріжсталі» - машиністом крана в Мартенівському цеху. У цивільному житті він був людиною, яка любила займатися справами власноруч. Умів ремонтувати техніку, а косметичний ремонт у квартирі багато в чому робив сам. Йому подобалося розбиратися в тому, як усе влаштовано, знаходити несправність і власноруч її виправляти. Любив рок-музику, а ще одним його захопленням були акваріумні рибки, яких він сам завів і за якими старанно доглядав. Він піклувався про них і отримував задоволення від цього заняття.

З майбутньою дружиною Марією Олег познайомився в 2010 році, на дні народження спільних друзів. У 2012 році вони почали зустрічатися, а в 2015 - одружилися. Того ж року у подружжя народився син Максим, а у 2018 - донька Анастасія. Турботливий батько, завжди допомагав та проводив час із дітьми. Дружина згадує, як Максим був ще зовсім маленьким і не міг заснути. Олег клав сина собі на груди, і той засинав саме на ньому. Навіть приходячи з нічних змін - знаходив сили та час, щоб погуляти із сином. У пам'яті його рідних він назавжди залишиться не лише сильним і сміливим чоловіком, а й люблячим батьком і людиною, яка вміла цінувати прості радощі життя.

Під час повномасштабної війни Олег став на захист України в лавах 23-ї бригади НГУ «Хортиця», воював у складі мінометної батареї «Січові мортири». Друзі по зброї та одноклубники пам'ятатимуть Олега сильною, сміливою та відданою людиною, якою він залишався до останнього подиху.

16 вересня 2025 року Олег Мізернюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Удачне (Донецької обл). Він зазнав важкого поранення внаслідок артилерійського обстрілу. Евакуацію ускладнювали ворожі дрони, які атакували евакуаційну групу. Побратими до останнього намагалися підтримувати з Олегом розмову, щоб він не втрачав свідомість. У якийсь момент вони поставили йому питання:

- Самий сильний в світі клуб?

І Олег, навіть у ті останні хвилини, відповів:

- Запорізький «Металург»!

Це були одні з останніх його слів.

Пам'ять про нього житиме у його дітях, у родині, серед друзів, побратимів та на трибунах рідного Запоріжжя.

Вічна шана Герою!

‍