Назарій «Грєнка» Гринцевич – фанат футбольного клубу "Нива" (Вінниця), представник колективу «Sportowia».

Назарій Гринцевич народився 10 березня 2003 року в м. Вінниця. Навчався в школі №32, після закінчення якої вступив до Донецького національного університету. З раннього віку займався єдиноборствами, зокрема ММА. Також в підлітковому віці були зайняття хіп-хопом, на всеукраїнських змаганнях з якого здобував призові місця. Досліджував історію України, відвідував секцію з боксу і любив футбол.

На фанатський сектор "Ниви" прийшов у 14-річному віці, разом зі шкільним другом Євгеном Луценко. За спогадами одноклубників, Назарію подобалось бути серед патріотично налаштованих хлопців. З того часу він намагався не пропускати матчі, а згодом потрапив до молодіжного складу колективу «Sportowia». Брав участь в домовлених бійках із фанатами київського "Динамо".

Рано почав працювати, з 14 років заробляючи перші кошти на "Новій Пошті" та на будівництві. В ті ж шкільні роки зустрів кохану Анастасію, з якою в майбутньому планували створити сім'ю.

Як розповідав сам Назарій, потрапити до війська він прагнув ще з юного віку, з того моменту, як прийшов на футбол. На той час вже тривала війна на сході України, тож дав собі обіцянку: коли виповниться 18 років, і на той час ще триватиме війна - обов'язково піде служити.

Навчаючись на 1-му курсі університету – вирішив, що має їхати на КМБ до “Азову”. Хоч як сильно вдома не хотіли відпускати кудись далеко - Назарій все одно поїхав, сказавши мамі, що їде з друзями на роботу до Польщі. Тим часом вирушивши до Маріуполя. Тоді йому ще не було й 18 років. Попри худощаву статуру, витримав всі випробування азовського КМБ та навіть не думав дзвонити у дзвін.

Приїхавши після КМБ додому - спершу зайшов у військовій формі та про все розповів мамі. Потім пішов до спортивного залу, де на емоціях ділився із друзями своїм досягненням. В той день було зроблено фото із другом з руху, а наступна фотографія «Грєнки» з одноклубниками була вже після повернення з полону.

В "Азові" Назарій служив в артилерійському дивізіоні, а згодом - парамедиком, адже з юності цікавився медициною.

Під час боїв за Маріуполь - був одним з наймолодших захисників міста, 19-річчя відсвяткував на позиціях. Після того, як ворог знищив гармати, «Грєнка» воював як піхотинець. Був парамедиком та рятував життя побратимів.

Незадовго до виходу в полон Назарій сказав відому фразу, яку почула вся країна: - "Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну". Ці слова мотивували велику кількість людей стати до зброї та чинити опір ворогу. Додому ж від нього прийшла смс-ка "мама, мене не буде довго на зв’язку, чекай мене удома".

Повернувшись з полону 21 вересня 2022 року, незабаром заснував з побратимами підрозділ "Контакт 12", в якому був командиром взводу оптичних спостерігачів. Назарій особисто набирав найкращих та найбільш вмотивованих бійців у свою групу, відбираючи за тими якостями, які цінував у людях.

Здобуту медійність Назарій використовував виключно в інтересах підрозділу. Саме він одягнув та забезпечив більшість бійців необхідними речами для війни. Також побратими згадують, що він 24\7 шукав нове, краще спорядження та технічні засоби для своїх хлопців із К12.

Під час служби здобув велику кількість нагород, серед яких орден "За мужність" ІІІ ступеню та медаль "За військову службу Україні".

Побратими згадують, що зовсім юний командир надихав їх на боротьбу, адже на власному прикладі показував - що таке військовий, і хто такий воїн. Він був щирим та вмів об'єднувати людей. Порад «Грєнки» дослухались люди старші, а іноді набагато старші за нього.

Назарій Гринцевич загинув 6 травня 2024 року поблизу н.п. Григорівка (Бахмутського р-ну, Донецької обл). Прощання відбулось на полі стадіону рідної "Ниви", на сектор якої колись прийшов зовсім юним. Похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Вічна шана Герою!

‍