Ігор «Козацький» Краснобриж - фанат футбольного клубу "Маріуполь", представник колективу «Проект 32».

Ігор Віталійович Краснобриж народився 15 березня 1995 року в місті Маріуполь. Вболіваючи за місцеву однойменну команду, долучився до фанатського руху, прийшовши на сектор в 2011 році. Пізніше приєднався до навколофутольної групи «Проект 32». Представники «Проекту» мали дружні відносини із колективами з інших міст (зокрема фанатами "Шахтаря", "Кривбасу" та чернігівської "Десни"), серед яких було багато бойових побратимів. Військову службу проходив у складі полку «Азов» з 2014 року. У 2017 році тимчасово покинув службу. Повернувся до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» у 2021 році.

За два місяці до початку повномасштабного російського вторгнення, Ігор разом із дружною Еллою та донькою Майєю переїхали у нове житло. Почали звикати до помешкання, облаштовували кімнату для маленької доньки, але пожити там не встигли. Почалася війна. «Козацький» з побратимами пішли зустрічати ворога боєм, а в цей час його рідні знайшли прихисток в підвалі на іншому кінці міста. За цей час Ігор побачив їх всього лише двічі. 8 та 12 березня він приїздив до будинку де вони переховувалися від ворожих обстрілів міста, тоді ж востаннє сфотографувався з донькою.

Ігор Краснобриж загинув неподалік заводу «Азовсталь» в результаті ворожої засідки. Прикриваючи побратима отримав кулю в ногу, яка заділа артерію. Загинув на місці. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку - нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно.

Справжній Воїн сучасності, який добре знав історію Батьківщини та за життя захоплювався великими історичними постатями давнини - віддав за свою країну найдорожче. Пожертва «Козацького» буде не лише приводом для гордощів його дочки та зразком мужності для для його одноклубників, але й прикладом справжньої відваги для кожного з нас.