Євгеній «Кремень» Житній - фанат футбольних клубів "Кремінь" (Кременчук) і "Динамо" (Київ).

Євгеній Дмитрович Житній народився 9 жовтня 1993 року в місті Кременчук (Полтавської обл). Навчався у школах №1 та №14, після чого закінчив Кременчуцький льотний коледж. Також здобув професію кухаря-кондитера в училищі № 26. З дитинства захоплювався екстремальними видами спорту, їздою на скейті, грав на ударних інструментах. В підлітковому віці займався в секції Він-Чунь (традиційна південнокитайська школа ушу).

В кінці нульових Євгеній став підтримувати кременчуцький футбольний клуб на фанатському секторі. Рух "Креміня" не був надто численним, і тому хлопцям часто доводилось проявляти неабияку відвагу під час вуличних пригод. Одноклубники згадують, що це був найбільш відчайдушний фанат, і від його дій іноді страждали навіть співробітники тодішньої міліції. В рідному місті його згадують веселою і доброю людиною, але серйозним і відповідальним в питаннях, що стосувалися руху.

Переїхавши до Києва в 2011 році Євгеній вступив до коледжу Київського університету харчових технологій, а з 2012 став відвідувати сектор київського "Динамо". Це був вже серйозніший рівень фанатських протистоянь, де доводилось показувати силу як в форматі домовлених зустрічей, так і бійках в місті. «Кремень» був учасником відомих широкому загалу подій, що у фанатських колах відомі як «Палатка», «Електричка» та «Іподром». Одноклубники пам'ятають «Кременя» тихим хлопцем, який намагався зайвий раз не привертати уваги, але сміливо бився, як тільки починався двіж. Був завжди чесним і справедливим другом, не терпів брехні та був ладен віддати останнє, якщо міг допомогти.

В цивільному житті Євгеній працював за фахом. Спочатку - кухарем в кафе «Milk» і ресторані «Європейський» в рідному місті, а пізніше - у ресторанах Києва. Закінчивши в 2015 році навчання, повернувся до Кременчука і одружився. В тому ж році народився син Лев. Але Київ Євген завжди згадував з любов'ю, тож в 2016 році разом із родиною переїжджає до столиці. Побувавши у Вишгороді (Київської обл) - закохався в це місто, згодом порадив перебратися туди своїй мамі. В 2018 році Євгеній з родиною переїжджає до ізраїльського міста Хайфа, де народився другий його син - Максим.

В ті роки не часто вдавалося спілкуватися з друзями з сектору, але відданість фанатському рухові нікуди не поділася. Одноклубники згадують яскравий епізод незадовго до початку повномасштабної війни, коли «Кремень» приїхав до Лісабона. В той вечір кияни протистояли фанатам місцевої "Бенфіки" та їхнім друзям з хорватського "Хайдука". І ось Євгеній першим йде на опонентів під час бійки в центрі португальської столиці, а потім вони всі разом ночують у поліцейському відділку.

За спогадами близьких, серед найбільших захоплень в житті Євгенія були кулінарія та подорожі. Він побував у багатьох європейських країнах і вивчав їхню кухню. Найбільшою мрією життя було дати дітям справжню європейську освіту.

Живучи за кордоном Євгеній отримав перспективну роботу, але за кілька днів після початку великої війни він повертається до України, аби разом з друзями з фанатського руху стати на захист рідної землі. Близьким сказав, що не може дивитися у новинах, як ворог руйнує його країну. Після довгого очікування на оформлення, він майже одразу потрапляє на штурм н.п. Нестерянка (Запорізької обл), де втрачає двох побратимів та ледь не гине сам.

Беручи участь в штурмах під Бахмутом, «Кремень» отримав кульове поранення руки. Згодом у нього була можливість залишити службу, але він вибрав й надалі стояти на захисті України. Пройшов реабілітацію в Литві, після чого взяв участь в кількох операціях, про які у відкритих джерелах поки не багато відомостей. Під час служби був нагороджений відзнаками ГУР МОУ.

Євгеній Житній загинув 8 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання під Купʼянськом (Харківської обл). Похований на Алеї Слави Вишгородського кладовища.

Вічна шана Герою!

‍