Євгеній «Тунгус» Ролдугін - фанат футбольного клубу ЦСКА (Київ), представник колективу «Praetorian Guard».

Євгеній Олександрович Ролдугін народився 15 серпня 1995 року в Хмельницькому. Вчився в Технологічному багатопрофільному ліцеї ім. Артема Мазура, після чого вступив на географічний факультет до Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. В 9-річному віці, за порадою батька, почав займатися дзюдо. Записавшись до секції, не полишав цей спорт протягом всього життя, з невелики перервами на бокс, карати і футбол.

Серед шкільних предметів найбільше любив історію та географію, але при виборі університету керувався також бажанням вдосконалюватися у спорті, а в Чернівцях якраз йшов набір до секції з панкратіону. Виступав на змаганнях та здобув звання кандидата у майстри спорту з панкратіону і греплінгу, став володарем пурпурового пояса з бразильського джиу-джитсу.

Присвятивши значну кількість свого життя джиу-джитсу, Євгеній мав чимало друзів серед спортсменів по всій країні. Так разом з приятелями з Івано-Франківська потрапив у 2012 році до фанатського руху столичного ЦСКА. В ті роки футбольна команда переживала часи занепаду, але фанати регулярно збиралися, аби помірятися силами із суперниками з різних міст країни. Разом з друзями Євгеній став учасником низки пам’ятних подій.

В грудні 2013 року розпочалися революційні події. Євгеній повністю поринув у боротьбу проти тодішньої злочинної влади. А коли ворог почав вторгнення на Сході країни - став шукати варіантів потрапити на фронт. У всіх добробатах йому відмовляли, адже на той час мав лише 18 років та не служив до цього в армії. Але це не спиняло його, і зрештою він свого добився. В день 19-річчя, прихопивши спортивні медалі, поїхав проситися на війну, так потрапив до батальйону «Свята Марія».

«Тунгус» воював у найгарячіших точках країни: під Маріуполем, в Пісках, Авдіївці, у селищі Опитне. Був учасником боїв за район шахти «Бутівка». У перервах між ротаціями тренувався та виступав на змаганнях, займався тренерською й суддівською діяльністю, заочно закінчив навчання в університеті. Був нагороджений шістьма відзнаками, зокрема орденом "Лицарський Хрест Добровольця" та почесною відзнакою "За звільнення Маріуполя".

Повернувшись з АТО/ООС у важкому моральному стані, стикнувся з негативним ставленням до добровольців. Здійснив паломницьку ходу до Манявського монастиря з однією хлібиною та пляшкою води, де три дні молився з монахами. Розпочавши ходу пішки на День народження батька (23 березня), повернувся на День народження матері (2 квітня).

Взявся за написання книги "Час відважних", на сторінках якої розповів читачам про покоління добровольців 2014 року, а також поділився власними життєвими спогадами. В легкому для читання стилі автор згадує, чому спортивне кімоно проміняв на бронежилет, а навколофутбольні протистояння - на війну за рідну землю. На жаль, книга так і не вийшла за життя Євгенія. Надрукували її в червні 2023 року, з доповненнями батька.

Був постійним учасником ліги TMS з джиу-джитсу. Виборов почесне друге місце на останньому своєму турнірі, що проходив у Політехнічному коледжі міста Хмельницького 6 лютого 2022 року.

В перші дні повномасштабної війни «Тунгус» поїхав до Одеси рятувати цивільних. Повернувшись додому, одразу ж вирушив до Києва, де в складі батальйону «Братство» брав участь в обороні столиці, проявив себе у бою в н.п. Лук’янівка. Отримав численні уламкові поранення рук та ніг в селищі Нова Басань на Чернігівщині, де командував батальйоном.

Після відновлення пройшов курси бойових медиків у Тернополі, де зустрівся зі своєю коханою Оленою. Cтав до лав 54-ї ОМБр ім. гетьмана Івана Мазепи. Євгеній Ролдугін загинув 11 вересня 2022 року поблизу с. Білогорівка на Луганщині, рятуючи важкопораненого на БРДМ, наїхали на протитанкові міни. Два вибухи забрали життя Євгенія, водія машини та їхнього пораненого побратима. Похований у рідному Хмельницькому.

‍