Євген «Новопсков» Ковальов - фанат футбольного клубу "Зоря" (Луганськ).

Євген Олексійович Ковальов народився 17 червня 1988 року в місті Пурпе (Росія). Його дитячі роки минули у смт. Новопскові, що на Луганщині. Закінчив Новопсковську газопроводську школу, а в 2005 році вступив у Політехнічний коледж міста Луганськ. З 2006 року став відвідувати фанатський сектор "Зорі", згодом став активним вболівальником, приєднався до ультрас руху. Домашні матчі або виїзні - він був завжди з командою. 2012-го одружився з коханою дівчиною Ольгою.

Будучи дефектоскопіст за фахом, Євген з 2010 року їздив працювати до Росії. Перед початком подій 2014-го вони з дружиною та донькою мешкали в Свердловську. Але вже в перші дні російської збройної агресії в Криму, він сказав дружині: - "Ні, ми тут жити не будемо. Тут жити неможливо, треба звідси їхати", після чого повернувся із родиною в Новопсков. Починалася окупація Луганщини. Чоловік відвідував проукраїнські мітинги у Луганську, навіть коли в місті вже не жив. Мав активну громадянську позицію, гостро переживав усі події, котрі відбувалися в країні. 

Протягом життя «Новопскову» довелося працювати у різних країнах і різних сферах: і в газовій, і в будівельній, і як інженер-механік на комунальному підприємстві. Але останні три роки перед повномасштабним вторгненням він працював зварювальником у Чехії. Був майстром на всі руки, за що б не брався - все доводив до кінця, працював вправно, завзято, і з розумом. Вдома був турботливим, надійним та люблячим чоловіком, піклувався про сім'ю, надзвичайно любив своїх донечок та цінував родину. Разом з дружиною виховували дітей у патріотизмі і любові до України. Хоч Євген багато часу перебував за кордоном, але мріяв жити вдома, відкрити власну справу, подорожувати світом, побачити океан. 

Дружина згадує, що про майбутню повномасштабну війну Євген знав заздалегідь, а тому продумував варіанти для виїзду родини закордон. Сам же звільнився в перший же день великої війни, а на наступний - вже був у Львові. "Відсиджуватися за кордоном і дивитися по новинам, що відбувається, я не можу. Хто, як не я?" - так він повідомив про своє рішення дружині. Кілька днів допомагав на виготовленні протитанкових конструкцій, після чого пішов до військкомату. У Львові «Новопскову» вступити до війська не вдалося, бо там вже набрали достатньо охочих, отже він вирушив до Києва. Зупинившись проїздом у Вінниці, зайшов до місцевого військкомату, а вже 6 березня прийняв присягу. Після короткого періоду навчань відправився на Донеччину.

Євген Ковальов, старший навідник гранатометного взводу, загинув 20 квітня 2022 року під час мінометного обстрілу поблизу н.п. Авдіївка, отримавши уламкове поранення, несумісне з життям. В той день, востаннє вони з дружиною спілкувалися телефоном за кілька годин до загибелі Євгена та домовились на дзвінок ввечері. Та, на жаль, ця розмова була їхньою останньою. Поховали Воїна у місті Новоград-Волинський. Залишились батьки, дружина та двоє діточок - 9 і 5 років.