Євгеній «Коротіч» Коротченко - фанат футбольного клубу "Дніпро", представник колективу «Річний Флот».

Євгеній Вікторович Коротченко народився 28 травня 1993 року в місті Дніпро (колиш. Дніпропетровськ). Навчався в школі №5, після чого продовжив навчання в Дніпровському інституті інфраструктури і транспорту (нині - Український державний університет науки та технологій). З дитинства захоплювався космосом і фантастикою, футболом, а також стрільбою з лука. Любов до цього спорту проніс через усе життя, пізніше організовував благодійні турніри зі стрільби з лука в підтримку ЗСУ.

На фанатському секторі "Дніпра" Євгеній з 2009 року. Вперше на трибуну, ще у шкільні роки, його привів вчитель Олег Васильович, показавши цей світ і назавжди закохавши в нього. Євген неодноразово казав, що це змінило його життя. Був одним з найактивніших учасників руху та дуже відповідальним. Брав на себе обов'язки споукмена, після його зарядів сектор гнав команду вперед. В 2012 році заснував колектив «Річний Флот», учасники якого приділяли більше уваги питанням підтримки команди.

Одноклубники згадують, як Женя завжди усім допомагав організувати виїзд. Шукав найкращі квитки, попереджав про них, шукав варіанти, як дістатися до точки призначення максимально ефективно. Коли не було квитків - підключав зв’язки. Вписати в переповнений автобус, знайти місце в потязі, де його нібито немає, домовитися на ніч у чужому місті - все це для Жені було звичною справою, майже спортом. Треба лівий "студак" - теж питання нетривале, бо в нього завжди знаходився хтось, хто знав когось, хто міг допомогти. І найголовніше - він ніколи нікого не кидав у біді. Якщо ситуація йшла не за планом, Женя не панікував і не зникав, а спокійно брався її розрулювати.

Він прагнув досягти 100 виїздів, тому їздив забитими селами, де грав "Дніпро" в епоху занепаду та Другої ліги. Він залишався з командою тоді, коли вона вже нікому не була потрібна. Коли трибуни пустіли, коли преса забула про існування клубу, коли, здається, навіть самі футболісти грали більше за інерцією, ніж з віри в майбутнє - Женя все одно приїжджав.

В цивільному житті працював контент-менеджером в одній з місцевих компаній з продажу техніки. Дуже любив знайомства з людьми і подорожі автостопом. Відвідав 24 країни, мріяв дістатись океану, зробив це самотужки і ніщо не могло зупинити його, навіть ночівля на лавках в парках чи у скелях. Це була людина, яка не мала перешкод на шляху до мети.

На момент початку повномасштабної війни, Євгеній був за кордоном у черговій подорожі. Проте у перші ж тижні повернувся з величезною валізою допомоги військовим, після чого зайнявся збором коштів для ЗСУ, а за кілька місяців приєднався до війська, долучившись до Військово-морських сил. Служив офіцером поста збору та обробки інформації на середньому розвідувальному кораблі «Сімферополь». Відповідально ставився до служби, був ініціативним, завжди знаходив найкращі рішення, як працювати ефективніше, залучаючи технології.

В 2023 році познайомився з майбутньою дружиною Аліною. В червні 2025 року одружився та разом з коханою відправились у весільну подорож.

В ніч на 28 серпня 2025 року ворог уразив корабель «Сімферополь» в гирлі Дунаю під час несення Євгеном бойового чергування. Протягом наступних днів Євгеній Коротченко та ще кілька членів екіпажу вважалися зниклими безвісти. Похований на кладовищі в м. Південне (Одеська область), де проживав з дружиною. Нагороджений відзнакою Головнокомандувача «За сумлінну службу» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна шана Герою!

‍