Дмитро «Стендап» Скрипник - фанат футбольного клубу "Кривбас" (Кривий Ріг).
Дмитро Скрипник народився 13 червня 1997 року в Кривому Розі (Дніпропетровської обл). Навчався в школі №94, після чого здобував фах техніка-технолога в Криворізькому металургійному фаховому коледжі Державного університету економіки і технологій. Дитинство провів на футбольному майданчику, де цілими днями грав разом із молодшим братом та друзями у звичайний дворовий футбол. В шкільні роки почав займатися карате, а дещо згодом - змішаними єдиноборствами. Ще в школі проявився його хист до гумористичних виступів, починав виступати в команді КВК, писав сценарії та створював теми. Розвинути гумористичні здібності вдалося вже в студентські роки, коли знайшов групу однодумців. Брав участь в місцевих стендапах та жив цією темою. Будучи дуже веселим, швидко ставав душею будь-якої компанії.
Юнацька любов до футболу привела Дмитра на фанатський сектор "Кривбаса", за який починали вболівати ще на старому стадіоні «Металург». Будучи малими, разом з братом допомагали занести піротехніку через закриту частину стадіону, адже могли пролізти через отвори в огорожі. Постійно був на домашніх матчах, а вже в студентські роки підтримував команду на виїздах у Запоріжжі, Нікополі, Дніпрі та Києві. В сезоні 2015/16 до активної участі в фанатському русі Дмитра підтягнув його відомий одноклубник Руслан Майданник. Вже під час навчання в Києві мав менше можливості для підтримку рідного клубу. Та все одно, не беручи участь в якомусь з колективів, був відданим представником червоно-білої родини.
В цивільному житті Дмитро працював на підприємстві «АрселорМіттал». Був сталеваром, займався обробкою металів під тиском. Останнім часом працював у підрядних організаціях з ремонту доменних, конвертерних печей та габаритного сталеварного обладнання.
В 2016 році познайомився із майбутньою дружиною Галиною, а восени 2021 року у них народилась донька Софія. Люблячий батько та коханий чоловік, для родини Дмитро був стовпом, на якому все трималося. Сильний та витривалий воїн, він був прикладом для молодшого брата.
Початок повномасштабної війни Дмитро зустрів в рідному місті з дружиною і 3-місячною дитиною. Одразу вирушив у районний військкомат, але отримав відмову у мобілізації. Тоді розпочав волонтерську діяльність: разом із братом їздили по місту та збирали допомогу для вимушених переселенців з Херсону та Миколаєва, що виходили із зони бойових дій та масово прибували в місто.
Влітку 2023 року став до зброї в складі взводу аеророзвідки 3 батальйону 12-ї бригади НГУ «Азов». Брав участь у боях в Серебрянському лісі, під Білогорівкою, за Нью-Йорк, Неліпівку, Леонідівку, брав участь у відбитті штурмів в районі Сухої Балки, Петрівки та Щербинівки на Донеччині. В грудні 2024 року доєднався до підрозділу спецпризначення «К12», заснованого Назарієм Гринцевичем.
За спогадами близьких, «Стендап» неодноразово ризикував життям заради побратимів. В бою мав холодний розум та вмів контролювати страх. Водночас підтримував бойовий дух побратимів жартами. Не планував пов'язувати життя з армією, але коли війна прийшла - став справжнім професіоналом, який був готовий йти до останнього. Ніс пам'ять про друзів, що загинули в Маріуполі. Помста за них була його головною мотивацією на війні.
Дмитро Скрипник загинув 9 травня 2025 року в бою на Торецькому напрямку (Донецької обл). Перед останнім виходом, відчуваючи, що його може чекати загибель, вийшов на завдання, дивлячись смерті прямо в очі. Нагороджений медаллю «За заслуги перед містом Кривий Ріг» та орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований на Центральному кладовищі рідного міста.
Вічна шана Герою!
