Богдан «Mass» Козаков - фанат футбольного клубу "Металург" (Запоріжжя), представник колективу «Ваburka Front».

Богдан Володимирович Козаков народився 2 серпня 1994 року в місті Запоріжжя. Навчався у міських школах №51 і 102. Після закінчення 11 класів вступив на навчання до Запорiзького центру професійно-технічної освіти водного транспорту. Найбільшими юнацькими інтересами був спорт, а улюбленим уроком - фізкультура. Батьків часто викликали до школи через непосидючість сина, який ріс дуже емоційним, але з роками став більш виваженим, всі проблемні питання намагався вирішувати словами.

За спогадами рідних, потрапити до «мореходки» Богданові вдалося не одразу. Довгий час його не хотіли брати "по здоров’ю", аж тут стала в нагоді характеристика. Ще раніше він врятував свого приятеля, який впав зі скелі у воду, отримавши кілька переламів. Богдан стрибнув за ним та тримав друга на плаву, доки не побачив пропливаючий повз них човен. Дізнавшись це, його одразу зарахували, але через кілька місяців Богдан пішов звідти сам.

Вболівати за "Металург" на фанатському секторі почав з 2012 року. В районі Бабурка, де народився та зростав Богдан, було чимало знайомих фанатів. Хтось з них покликав Богдана ходити на футбол та відвідувати виїзні матчі. Так у нього з’явилася нова велика родина. В тому ж році почав займатися бойовим самбо. Увійшов до складу колективу «Ваburka Front». За спогадами одноклубників, беручи участь в навколофутбольних подіях, Богдан завжди хотів стояти в першій лінії, аби сміливо зустрічати опонентів.

В цивільному житті працював барменом. В 2015 році Богдан разом із близьким другом поїхали до Києва, аби долучитися до тоді ще батальйону «Азов». КМБ було складним, про що Богдан зізнавався телефонуючи додому. Відчуваючи підтримку близьких людей, витримав всі випробування та був прийнятий з одними з найкращих результатів. Розпочав службу на базі в Урзуфі, брав участь в операціях у Камінтерново, Павлополі, Широкиному, Гранітному, Красногорівці, Світлодарську.

Приїжджаючи у відпустки, Богдан проводив більшість часу із мамою та бабусею. Показував нагороди за участь в АТО, яких за час служби було чимало. Коли снайперська куля забрала життя друга дитинства, Богдан вирішив піти з «Азову», на півроку поїхав до Польщі. Але одразу після повернення підписав новий контракт, пояснивши вдома, що дуже сумує за побратимами.

В 2021 році одружився із коханою Катериною. За спогадами дружини, Богдан довгий час мріяв про родину та дітей. Був дуже щасливим, коли дізнався, що незабаром стане батьком. Разом з дружиною мріяли та будували плани на майбутнє. Аби отримати офіцерське звання, продовжив навчання в Азовському морському інституті Національного університету "Одеська морська академія".

За два дні до початку повномасштабної війни Богдан привіз вагітну дружину до батьків у Запоріжжя, сказавши, що днів 10 в Маріуполі буде складна ситуація. Іноді виходив на зв’язок аби підтримати дружину та розповідав, що окупанти отримують відсіч. Побратими згадують, що «Mass» забирався на дах висотних будинків, аби лише мати змогу поспілкуватися з коханою. Востаннє рідні чули його голос 5 березня.

Богдан Козаков загинув 10 березня 2022 року, отримавши поранення під час виконання бойового завдання, три місяці не доживши до народження доньки. Довгий час вважався зниклим безвісти. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).