Юрій «Кекс» Копчак - фанат футбольного клубу "Самбір".

Юрій Михайлович Копчак народився 21 квітня 1995 року в місті Самбір Львівської обл. Навчався у Cамбірській гімназії та школі №9. Продовжив навчання в Львівському медичному коледжі "Монада" за спеціальністю "зубний технік". Завершивши навчання, працював з батьком в області стоматології. З дитинства цікавився футболом, приймав участь у змаганнях вуличних команд. Відвідував музичну школу, любив співати, в подальшому організовував дискотеки. Особливий інтерес проявив до комп'ютера. З віком від дитячих забавок перейшов до програм та створення сайтів, виконував роботу для окремих патріотичних партій. Брав активну участь у громадському житті міста, відвідував мітинги та масові заходи.

Під час Революції Гідності перебував на столичному Майдані з членами Самбірського осередку партії "Свобода". Зі спогадів батька: - "Юра був здивований, що барикади на Грушевського знаходяться між беркутньою і ВВшниками, які були в Українському домі і на це ніхто не звертає уваги.  З хлопцями організували штурм Українського дому. Юра замотав двері підвалу арматурою, пізніше цю арматуру мусіли зрізати, бо ніхто не зміг розкрутити. З посмішкою він сам собі дивувався, як йому це вдалося".

На фанатську трибуну головної команди міста Юрій прийшов у 2010 році, майже одразу після заснування вболівальницького руху Самбора. Одноклубники згадують, що на відміну від більшості однолітків, юнак зробив цей крок не лише задля того, аби на футболі давати вихід своїй агресії, але підійшов до питання виважено. Будучи ще школярем, запитав у одного з лідерів руху - чи були хлопці суто "по футболу", або ж їх цікавила й вулична політика. "Він хотів потрапити в середовище однодумців для того, щоб зробити світ кращим. Так як він це бачив, так як ми всі тоді це бачили" - згадує свого друга один з одноклубників Юрія.

Потрапивши на сектор, одразу почав фонтанувати ідеями: тренування, лекції, марші, акції, розробка символіки та атрибутики клубу. Хотів робити все тут і зараз, він дійсно спішив жити. Часто бувало так, що саме його ініціативність була драйвером для діяльності руху. Ідею тільки нещодавно висловили, а він уже брався за її реалізацію. Решта хлопців мусили підтягуватися, бо процес було вже запущено. Так було зі смолоскипною ходою 2011 року в Самборі. Так було з сайтом для патріотичної спільноти міста. Тільки-но на зборах прозвучала ідея, а наступного дня Юрій вже скидає ключі від адмінки. І з прибиранням небезпечних для купання місць в Дністрі було так само. Тільки почалося обговорення, а він вже домовляється за спецтехніку.

Таким же завзятим він був і в підтримці рідного клубу. “Не зірвав голос - значить не був на матчі” - любив повторювати Юра. Не було жодної активності фанатського руху, до якої б він не долучився. Коли стояв вибір між навчанням і футболом - не вагаючись обирав останнє. Навесні 2013 року представників фанатського руху запросили до міської ради Самбора, поспілкуватися щодо нового сезону, комунікації між клубом, владою і фанатським середовищем. Юрій був на цій зустрічі одним з тих, хто представляв інтереси фанатського руху. Одноклубники тоді хвилювалися, аби занадто ініціативний, він не втягнув всіх у нову авантюру.

Іншою стороною підтримки команди були зустрічі з вболівальниками інших клубів за межами стадіону. Друзі розповідають, що навіть коли Юра не мав брати участі у запланованих подіях, він завжди був готовий поїхати підтримати своїх, а за потреби й замінити когось з товаришів. Здавалося б, на це у нього завжди була заготовлена фраза: - “Окей, я медикаменти візьму, воду, і взагалі, раптом комусь не вийде поїхати”, - говорив він, заспокоюючи скоріше людей довкола, аніж себе. Для підтримки своєї команди їздив у Бучу на гру з місцевою командою. Разом з фанатами футбольного клубу "Самбір" прийняв участь у святкуванні відкриття нового реконструйованого стадіону ім. Лева Броварського.

З початком повномасштабної російської агресії Юрій Копчак, на позивний «Кекс», став на захист України від ворожої навали. Оформив добровільно співпрацю з ССО, але не дочекавшись виклику, в березні вирушив з хлопцями до Києва, де став добровольцем у «Братстві». У травні приєднався до лав ЗСУ - батальйон "СКАЛА" в/ч А0891, беручи участь в боях на Харківському напрямку. Займався аеророзвідкою, за допомогою дронів виявляв позиції ворога, корегував артилерію. Також розробляв програми для дронів. Юрій Копчак загинув 18 червня 2022 року при виконанні бойового завдання, під час обстрілу з ворожого танка неподалік міста Ізюм (Харківської обл). Прощалися з Воїном у рідному місті.

Після війни фанати "Самбора" зберуться на домашньому секторі та згадуватимуть свого друга: ініціативного, сміливого, відповідального, надійного та часто незрозумілого. Можливо десь в глибині себе Юра знав, що піде передчасно, тому так поспішав жити...