Степан Чубенко - вболівальник футбольного клубу "Шахтар" (Донецьк), "Авангард"(Краматорськ), гравець юнацької команди "Авангард" (Краматорськ).Степан Вікторович Чубенко народився 11 листопада 1997 року в місті Краматорськ (Донецької обл). Вчився у школі №12 рідного міста та захоплювався спортом. Займався греко-римською боротьбою, аж поки в його житті не з'явився футбол. Захищав ворота юнацької команди «Авангард» (Краматорськ) та мріяв стати професійним воротарем. Але улюбленою командою юнака був саме "Шахтар", на матчі якого він їздив до Донецька, а також відвідував виїзні зустрічі клубу в інших містах України.

Окрім захоплення спортом, хлопець вів активне соціальне життя. Створили з друзями команду КВК, яка також їздила на змагання в інші українські міста. Разом з друзями з сектору  опікувалися дитячим будинком в Краматорську, привозили малюкам іграшки, одяг та ласощі. Степан мав чітку проукраїнську позицію, з раннього віку знаючи, який шлях хоче обрати. В 2014 році, коли в регіоні стали поширюватися проросійські настрої, хлопець не приховував своїх патріотичних поглядів, брав участь у проукраїнських мітингах, їх організації.Коли до Краматорська прибули українські військові, Степан із друзями продовжили волонтерську діяльність - возили їм продукти та засоби гігієни. Під час обстрілів допомагали літнім людям спускатися в укриття, носили воду. Ризикуючи життям юнак зірвав прапор так званої днр на міській площі. Коли російським бойовикам все ж вдалося захопити місто, почав з друзями партизанити. Наприкінці червня Степан їде до Києва. Батько погодився, думая, що так буде безпечніше для сина, але набагато пізніше виявилося, що  їхав Стьопа не працювати, а вступити в добробат, куди його не взяли за віком. Був в сотні Лева, а  23 липня взяв квиток на потяг, котрий проходив через вже окупований Донецьк. До місця призначення юнак так і не дістанеться. Саме в Донецьку його схопили проросійські бойовики та певний час утримували в будівлі місцевої СБУ.

На те, чому саме хлопця зняли з потяга, пізніше з'явиться кілька версій. За однією з них, Степан мав жовто-блакитну стрічку на своєму наплічнику та розу львівських "Карпат" всередині, за іншою - вступив у суперечку з сепаратистами та відстоював свою позицію щодо неподільності країни. Але точно відомо, що знущатися та бити юного патріота почали ще в Донецьку. При цьому, батьки не знали про його долю майже нічого. Бойовики лише раз подзвонили матері, повідомивши - сина заарештовано  мгб Донецька. З будівлі СБУ Степана вивезли до с. Горбачево-Михайлівка, де після кількох днів жорстоких катувань розстріляли. Сразу після звонка Сталіна В'ячеславівна - мама Степана, вирушить до Донецька на пошуки сина. Не одразу, але все ж таки їй вдастся з'ясувати, що її сина розстріляно. Ексгумація тіла  прийшлася на день вчителя, 3 жовтня. Перед смертю хлопця катували, вибили передні зуби, а потім розстріляли кількома пострілами. Руки юнака були зав'язані скотчем за спиною, обличчя закрите футболкою, з вбитого зняли кросівки. Тіло юного патріота вдалося привезти до рідного Краматорська, де його поховали 8 листопада 2014 року.Після цього батьки намагалися знайти та притягти до відповідальності катів та вбивць їх сина. Три роки тривало слідство, і 10 листопада 2017 р. трьом бойовикам так званого батальйону «Керч» був винесений заочний вирок: пожиттєве позбавлення волі.

Починаючи з 2015 року на честь Степана проводится щорічний футбольний турнір, започаткований його друзями.  21 листопада 2016 року на будівлі краматорської школи №12 відкрито меморіальну дошку в пам'ять про відважного учня, а з 2021 року школа названа ім'ям Степана Чубенка. В грудні 2021 поблизу стадіону «Авангард» було відкрито пам'ятник юному голкіперу, а сам краматорський клуб назавжди вилучив з обігу №1, закріпивши його за своїм вихованцем, який навіть перед обличчям смерті не зрадив своїх переконань та лишився назавжди 16-річним.

 7 травня 2016 року в Києві була вручена недержавна нагорода ,орден Народний Герой України. 

28 червня 2017 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В батальйоні "Сармат"  одному з БМП офіційно було присвоєно ім'я Степан Чубенко.

Українська асоціація футбольних репортерів.  встановила Відзнаку "Медаль Степана  Чубенка. Гідність і Спорт"