Роман «Сова» Тарасюк - фанат футбольного клубу "Арсенал" (Київ).
Роман Сергійович Тарасюк народився 09 листопада 1994 року в Кривому Розі (Дніпропетровської обл). Навчався в школі №41, після чого вступив до Криворізького ПТУ №29, де здобув фах електрогазозварника. З дитинства захоплювався катанням на скейті, полюбляв подорожі та малювання. Міг довго сидіти в тиші, втілюючи задуманий малюнок. Юність провів у неформальних компаніях рідного міста. Скейтборд, панк-музика та перші татуювання. Для Кривого Рогу початку 2010-х це було дещо зухвало, однак він ніколи не цурався ввічливо пояснити тим, хто мав питання до його зовнішнього вигляду, або відстоювати свою позицію кулаками, якщо вже цього потребувала ситуація.
В 2019 році музичні захоплення та друзі в субкультурних колах привели Романа у фанатський рух столичного "Арсенала". Разом з одноклубниками брав участь у різних навколофутбольних пригодах.
В цивільному житті Роман був висококласним майстром татуювань, добре відомим як в Україні, так і за кордоном. Також працював в одному з культурних просторів Києва, широко відомому серед музичної андеграундної сцени. Розпочавши активно займатися спортом вже в дорослому віці, не уявляв свого життя без залу та навантажень, особливо полюбляв кросфіт.
Ставши до зброї в перший місяць повномасштабної війни, Роман спершу приєднався до лав 135-го батальйону ТрО. Воював в складі добровольчого підрозділу "Кайфарики", в якому зібралися друзі та ''друзі друзів". Після цього служив у 6-му загоні Сил спеціальних дій. Згодом підрозділ перейшов до 78-го окремого десантно-штурмового полку, де Роман розпочав шлях командира, а ще пізніше він став бійцем одного зі спецпідрозділів ГУР МО. Після оборони столиці, пройшов Харківський контрнаступ, брав участь у бойових діях на Запорізькому та Херсонському напрямках, а також в Донецькій обл.
В 2023 році задумав ініціативу Ukraine or Death ("Україна або смерть"), яка почала втілюватися з випуску власного мерчу. Проєкт поєднував захоплення Роми татуюванням й ілюстрацією з пріоритетами, які визначали його шлях, - і особистий, і військовий. Свобода. Рівність. Любов. Непохитність принципів - і готовність відстоювати їх до останнього. Відданість: родині, однодумцям, а отже всім, хто бореться за країну. За спогадами близьких, Роман завжди був опорою і підтримкою для своєї родини. Хвилювався за рідних, хоча й залишався зовні спокійним. Був сильною та сміливою людиною.
Побратими згадують, що «Сова» завжди стояв до кінця. Ніколи не давав задню, завжди залишаючись в доброму гуморі. Енергійний та життєрадісний, він був серцем підрозділу та вмів підняти настрій друзям по зброї в найважчі моменти. За час служби був нагороджений Відзнакою президента України «За оборону України», а також вогнепальною зброєю.
Роман Тарасюк загинув 26 травня 2025 року в бою з ворожою групою під час операції на Донеччині. Після того, як він вийшов на останнє завдання, побратим знайшов на підвіконні його кімнати три листи, адресовані його рідним. Передчуваючи важкі бої, Роман залишив важливі слова для близьких людей. Похований на Лісовому кладовищі в Києві. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна шана Герою!
