Олег «Дубок» Аксьоненко - фанат футбольного клубу ЦСКА (Київ), представник колективу «Army Legion».

Олег Миколайович Аксьоненко народився 30 серпня 1993 року в місті Коростень (Житомирської обл). Навчався в Коростенській міській гімназії, після чого закінчив Київський політехнічний інститут, де навчався на факультеті електроніки (кафедра акустики). Як і в більшості однолітків, основними дитячими захопленнями були компʼютерні ігри, спілкування з друзями, малювання. З початку навчання в середній школі почав вивчати англійську мову, в дорослому віці володів нею бездоганно.  

Починаючи з юних років активно займався спортом, а саме: вільною боротьбою. Разом з друзями, починаючи ще в старших класах середньої школи, вболівали за футбольний клуб "Коростень". На тлі цього захоплення був створений повноцінний фан-рух під назвою «Соловейко».

У 2012 році Олег долучився до фанатського руху ЦСКА разом з ще двома друзями. В роки навчання у столиці проводив час дуже активно, і навколофутбол був одним з його захоплень. Одноклубники пам'ятають Олега завжди в позитивному настрої та готового на будь-які авантюри. В найскладніших ситуаціях посмішка не сходила з його обличчя.

Приймав участь майже у всіх міських акціях столичного руху, адже вважав, що саме «двіж» в місті є справжнім навколофутболом. Друзі згадують, що Олег завжди ретельно готувався до навколофутбольних пригод, вигадув різноматні «фішки», або вдягався у кумедні речі, чим ще до початку акції піднімав усім настрій.

З початком бойових дій у 2014 році разом з однодумцями вирушили на Схід у складі тоді ще батальйону «Азов». Деякий час проходив службу, згодом повернувся до цивільного життя.

Цивільне життя Олега було сповнене інтересами і хобі, настільки відмінними одне від одного, що іноді складно було зрозуміти, як все це поєднується в одній людині. Цікавився історією, полюбляв походи, слухав електронну музику та грав на барабанах, вивчав комп'ютерні технології. Іноді його можна було зустріти проїжджаючим на скейтборді в центрі столиці. Добре малював, що не раз ставало в нагоді при створенні графіті фанатського руху.

Після закінчення ВНЗ пробував себе у різних сферах, а в 2020 році поїхав працювати у Данію. Планував після закінчення робочого контракту присвятити себе графічному дизайну, пройшов безліч підготовчих курсів з цієї дисципліни і зрозумів, що знайшов себе у цьому.

Розуміючи наближення великої війни, Олег готувався до повернення додому. Розірвавши в лютому 2022 року контракт, вже в березні став до зброї в складі 115-ї бригади ТрО, в лавах якої вже був його батько. Спершу служив на посаді командира гранатометного взводу, після цього був командиром взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки і командиром стрілецької роти.

В серпні 2024 року Олегові було присвоєно військове звання капітана, а з грудня - був прикомандированим до З-ї ОШБр для виконання завдань на Харківському напрямку.

Не дивлячись на посаду командира роти, завжди підтримував підлеглих на позиціях, приймав участь у корегуванні мінометної батареї, роботі БПЛА. За словами побратимів, 3 січня 2025 року «Дубок» прийняв контактний бій, отримав травму плеча, потрапив під мінометний обстріл та скиди з двох дронів, зазнав множинних осколкових поранень. Попри це залишився "на нулі".

За свідченнями бійців: на світанку 4 січня «Дубок» разом з підлеглим особовим складом відбивав штурм ворога та зміг нанести йому суттєвих втрат, після чого  був атакований двома дронами, отримав чергове поранення. Зміг надати собі медичну допомогу, але третій дрон виявився фатальним. На жаль, тіло Олега  досі залишається на спірній з ворогом території.

Вічна шана Герою!

‍