Микола «Капуста» Маслов - фанат футбольного клубу "Металург" (Маріуполь).

Микола Вікторович Маслов народився 27 листопада 1998 року в місті Маріуполь (Донецької обл). Навчався у місцевій школі №11, після чого здобував професійно-технічну освіту. З дитинства займався дзюдо та кикбоксингом, був учасником міських змагань. Його тренування відображали ту наполегливість і дисципліну, що сприяли його розвитку як людини в подальшому. Також захоплювався футболом, завжди був рухливою і енергійною людиною, це дозволяло вільно себе почувати під час зайнять паркуром. Вмів насолоджуватися духом виклику та перемог.

В 2013 році прийшов на фанатську трибуну головної команди міста, яка на той час називалася "Іллічівець". Палко підтримував команду на домашніх матчах та об’їздив зі своїми одноклубниками більшу частину країни. Неодноразово стояв пліч-о-пліч з іншими маріупольськими фанатами під час навколофутбольних акцій.

У 2018 році «Капуста» став до лав "Азову", де на той час перебували чимало його одноклубників. Брав участь у боях на Світлодарській дузі в складі артилерійського розрахунку. Одночасно з військовою службою продовжував навчання на заочній формі у Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ). Вільний час присвячував тренуванню та завжди мав наснагу до вивчення нового.

Близькі та друзі згадують Миколу, як цілеспрямовану, надійну та дуже охайну людину. Іноді служба вимагала від нього бути трохи суворим, але в душі він був чуйним та дбайливим. Любив справедливість і завжди дотримувався того, аби все було чесно. А ще дуже любив Маріуполь, виступав за розвиток і чистоту міста. Не дозволяв ані собі, ані комусь зі свого оточення кидати недопалок повз урну, кажучи, що кожен має починати зміни з себе, а вже потім звинувачувати когось. З великою пошаною ставився до родини. Був заручений з коханою Світланою, з якою мріяли створити власну сім’ю.

На початку повномасштабного російського вторгнення «Капуста» перебував у рідному місті на посаді сержанта Окремого загону спеціального призначення "Азов". Побратими згадують історію, як під час однієї задачі, коли захисникам міста потрібно було зачистити район від ворожих сил, Микола вночі вдягнув цивільний одяг та пішов по квартирах "шукати воду та їжу", дізнавшись таким чином про місце знаходження зовсім не цивільних.

Навіть під час найжорсткішого бомбардування Маріуполя, знайшов сили та можливість забрати рідних у безпечне місце - один з бункерів заводу «Азовсталь». Отримав контузію, але продовжував обороняти рідну землю, а також не забував провідувати своїх сусідів, яким допомагав продуктами та медикаментами. Завдяки цьому вони вижили і були евакуйовані спільними силами ООН 3 травня 2022 року, як і його мати та бабуся.

Наступного дня, дорогою на позиції, Микола Маслов зі своєю групою потрапили під ворожий артилерійський обстріл. Життя Воїна обірвалося на 71-й день оборони Маріуполя. Нагороджений орденами «За мужність» III ступеня (17.05.2022, посмертно) та «За мужність» ІІ ступеня (28.07.2022, посмертно).