Максим «Бешик» Бендеров - фанат футбольного клубу "Олександрія", представник колективу «Supporters Aleksandria» (SA07).
Максим Васильович Бендеров народився 6 квітня 1990 року в місті Олександрія (Кіровоградської обл). Навчався у загальноосвітній школі №8. З раннього віку майбутній чемпіон проявив себе в спорті. Почавши займатися з 6-ти років, старанно опановував бойові мистецтва. Будучи спортсменом за покликанням, найбільш вдало реалізував себе в панкратіоні. З цим всестильовим видом єдиноборств, в якому суперники використовують ударну та кидкову техніку, він зрештою і поєднав своє життя.
Спортивний шлях Максима починався під керівництвом тренера Костянтина Ліщенка. Доволі рано юнак став відомим не лише в Олександрії, але й по всій Кіровоградщині. За роки зайнять спортом він мав чорний пояс (1 дан) з панкратіону, був неодноразовим чемпіоном України з панкратіону, чемпіоном України серед спецпризначенців. Срібний призер Чемпіонату Світу, чемпіон Європи (2007), срібний призер Чемпіонату Європи (2006), багаторазовий Чемпіон України з Військово-спортивного багатоборства, чемпіон України з рукопашного бою, призер Чемпіонату України з панкратіону. Наставник згадував, що його підопічний з юнацького віку завжди був центром та справжнім лідером. Згуртовував навколо себе зовсім різних людей, об’єднавши їх спільними думками та емоціями.
Максим не лише постійно тренувався сам, але й тренував інших. Головним напрямком його тренерської роботи були діти. Не дивлячись на свій зовсім молодий вік, юнак проявив найкращі риси педагога, чудово знався на психології, умів не примусити дітей займатися спортом, а вчив їх його любити. Тренером він працював не де-небудь, а в Пантаївській школі-інтернаті для дітей-сиріт. Колеги по олександрійському спортклубу «Захист» розповідають, що діти завжди чекали на нього й були впевнені, що тренер приїде, не підведе. І він дітлахів не розчаровував. Навіть у сильні снігопади, не маючи власного авто, діставався до інтернату, що знаходиться у 20 кілометрах від міста й проводив заняття.
Паралельно з цим активно відвідував фанатську трибуну ФК "Олександрія". Друзі, одноклубники та всі, хто знав Максима пам'ятають його виключно як чесну людину, завжди готову прийти на допомогу. Показовою є одна історія, коли якось влітку хлопця покликали підзаробити - охороняти поля, де вистигав урожай. Він запросив на підробіток і своїх друзів. Коли прийшов час розраховуватися з хлопцями, “працедавець” просто зник і не заплатив. Ніхто не був ображений на Максима. Але він, щойно з’явилася можливість, зібрав необхідну суму і роздав тим, хто працював разом з ним.
За кілька років до початку російського вторгнення на сході країни, «Бешик» почав займатися разом із декількома кіровоградськими спецназівцями, згодом вирішивши також вступити до полку спеціального призначення. Свій 24-й день народження зустрічав вже на війні, будучи старшим розвідником в 3-му полку спеціального призначення ГУР МО України. Від самого початку АТО постійно перебував у боях та рейдах. Максим Бендеров загинув 15 липня 2014 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу в районі Ізвариного (Луганської обл). Потрапивши під вогонь неподалік україно-російського кордону, загинули 8 офіцерів, сержантів та солдатів загону, ще 11 були поранені.
14 серпня 2014 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). В пам'ять про Максима Бендерова у місті Олександрія проводяться щорічні змагання: Відкритий чемпіонат Кіровоградської області з військово-спортивного багатоборства та Всеукраїнський турнір з панкратіону. 28 квітня 2017 року на честь полеглого Воїна в Олександрії було перейменовано вулицю.
Вічна шана Герою!
