Костянтин «Стамбул» Юзвюк - фанат футбольного клубу "Верес" (Рівне), представник колективу «Rivne Red-Black».

Костянтин Вікторович Юзвюк народився 20 жовтня 2000 року в місті Рівному. Навчався в міських ліцеях №7 і 23. Чотири роки вивчав комп'ютерні технології в Польщі, але під час пандемії ковіду повернувся до України. З дитинства був дуже допитливим, полюбляв розкручувати та розламувати все навкруги, намагався зрозуміти - з чого все зроблено. Брав участь в екологічному гуртку та дуже любив тварин.

Займався бойовим рукопашем ''Спас'', футболом та баскетболом. Дуже любив катання на роликах та біг. Пізніше був ініціатором ідеї "біг за донат" та реалізовував її сам попри втому та після виходу з бойових позицій, заохочував бігати друзів та побратимів.

З дитинства кожного літа Костю разом з сестрою відправляли на літні канікули до бабусі і дідуся, який дивився і ніколи не пропускав всі футбольні матчі. Літні дні Костянтин проводив на полі, граючи футбол з друзями, а вечорами перед телевізором за сімейним переглядом матчів улюблених команд.

В рідному місті підтримував футбольний клуб "Верес" та баскетбольний БК "Рівне". І з часом, навіть тоді, коли перебував на службі у вільний час передивлявся трансляції в запису, обговорюючи з друзями та побратимами.

Батьки Костянтина були волонтерами, і сам він майже весь вільний час присвячував допомозі іншим. В 13-річному віці став учасником Революції Гідності. Був там і під час захоплення адмін установ Рівного. Через це батьки вирішили організувати Костянтину "домашній арешт", але своїми словами він переконав їх змінити думку, та навіть долучитися до акцій. "Зараз твориться історія, про яку наші діти і внуки потім читатимуть в книжках", - казав він.

В цивільному житті, починаючи з 2014 року і до самої загибелі - Костянтин був учасником волонтерських ініціатив: працював на складах допомоги, займався евакуацією тварин. Їздив на Донбас до військових, привозячи звідти пухнастиків. Потім прилаштовував тварин, іноді за кордон. Був учасником руху порятунку тварин і довкілля UAnimals, а також громадської організації "Будуємо Україну разом". Був організатором першого ''Маршу за права тварин'' у Рівному.

Під час навчання в польському коледжі став веганом. Не вживав м’яса, риби, молочної продукції та яєць. Згодом Костянтин разом з однодумцями розробляли веганські сухпайки, які отримали затвердження Міноборони.

Вже під час повномасштабної війни Костянтин пройшов курси тактичної медицини у ГО «Білі берети». Незабаром, сказавши вдома, що їде в тижневу подорож, пройшов курси керування БПЛ в Українській добровольчій армії, до лав якої пізніше долучився, служив на Запорізькому напрямку.

Підписавши контракт із ЗСУ, служив на посаді оператора дронів в 117-й ОМБр, де взяв позивний «Стамбул». Був командиром відділення.

16 липня 2024 року Костянтин Юзвюк разом із побратимами потрапили під обстріл касетними бомбами, під час виконання бойового завдання в Запорізькій обл. Ще два дні лікарі боролися за життя «Стамбула», але 18 липня його серце зупинилось.

За життя Костянтин склав заповіт, де розпорядився на випадок загибелі. Згідно заповіту: його тіло було піддано кремації, а на прощанні були лише світлі відтінки, вишиванки та військовий однострій. Обличчя всіх були у блискітках і всі пили квас ''Тарас''. Частина коштів, зібраних на прощанні була розподілена на допомогу підрозділам, яким донатив Костя, а за іншу частину рідні придбали рефрижератор ''На щиті'' ''Стамбул'', який привозить востаннє загиблих військових їх рідним. Також його родина відмовилась від петицій про надання звань та нагород, адже попри велику впізнаваність в місті, за життя Костянтин уникав почестей.

Вічна шана Герою!

‍