Костянтин «Мірош» Мірошниченко - фанат футбольного клубу "Дніпро" (Черкаси).

Костянтин Валентинович Мірошниченко народився 3 липня 1992 року в місті Черкаси. Навчався в школі №32, після чого - в Черкаському політехнічному технікумі. Вищу освіту здобував у Черкаському державному технологічному університеті за спеціальністю інженерна механіка.

У підлітковому віці Костянтин зацікавився спортом і серед усіх видів обрав футбол. Спочатку він відвідував футбольну секцію, а згодом перейшов до фанатського руху. Вболівати за черкаський "Дніпро" на секторі розпочав з 2009 року.

Одноклубники згадують, як Костянтин полюбляв відвідувати виїзні матчі та подорожувати за клубом, складав тексти для зарядів та пісень на секторі, вигадував цікаві перфоманси з баннерами і піротехнікою.

В цивільному житті працював на різних підприємствах в рідному місті. Був відомий в Черкасах, як громадський та суспільний діяч. Докладав чимало зусиль до організації патріотичних заходів та просвітницьких ініціатив.

В 2014 році Костянтин брав участь у Революції Гідності. Пізніше керував соціальним проєктом «AmbrosHub», заснованим на честь його полеглого одноклубника Сергія Амброса. Став співзасновником музичного фестивалю патріотичного спрямування «ГайдаFest». Багато уваги приділяв питанням свідомого виховання молоді, доступного спортивного дозвілля та благоустрою міста. Разом з однодумцями піднімали питання незаконних забудов. Працював радником Черкаського міського голови. Очолював відділ національно-патріотичного виховання при ОДА.

Восени 2020 року одружились з коханою Олександрою. - "Наша історія починається, ще до особистого знайомства і відразу повʼязана із відстоюванням правильних речей, правого діла. Мій інтерес до Міроша прокинувся, спершу не з романтичним підтекстом, а з зацікавленням до особистості. Мірош - це двіж, ідеї, той хід думок і погляд на ситуації під іншим кутом, якому ти навіть не надавав значення. А потім прийшло кохання. Не любов, а саме кохання, з котрим я і залишилась тепер наодинці", - розповідає дружина.

З початком повномасштабної війни Костянтин став співзасновником волонтерського центру «Цивільний штаб допомоги», відкритого зусиллями людей з руху. Весь час приділяв забезпеченню потреб військових, а з травня 2022 року долучився до лав добровольчого формування, на базі якого пізніше було утворено 3-ю ОШБр.

У війську «Мірош» спочатку перебував у складі взводу зв'язку 1 ШБ, забезпечуючи зв'язком свій підрозділ. Згодом, прагнучи більшої ефективності, зацікавився технологією FPV-дронів. Став професіоналом своєї справи, проводив розвідку ворожих позицій. Постійно вдосконалював навички та переймав досвід колег.

Брав участь у боях на Запорізькому, Херсонському, Бахмутському та Авдіївському напрямках. Побратими згадують «Міроша» як вкрай вмотивованого воїна, завжди налаштованого на максимальне ураження ворожих сил. У травні 2023 року був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

Костянтин Мірошниченко загинув 10 березня 2024 року в бою на Авдіївському напрямку (Донецької обл). Похований на Алеї Героїв в рідних Черкасах.