Іван «Зірочка» Бохан – фанат футбольного клубу «Динамо» (Київ), представник руху «White Boys Club».

Іван Анатолійович Бохан народився у м. Києві 16 червня 1985 року. Навчався у Київському Ліцеї міжнародних відносин №51. Батьки Івана є архітекторами, тож і він обрав цю спеціальність, закінчивши у 2008 році Київський Національний університет будівництва і архітектури.

Іван був талановитим і багатогранним учнем і студентом. З легкістю опановував як точні, так і гуманітарні науки. Дуже любив музику і мистецтво взагалі в усіх його формах. Однокласники та однокурсники завжди казали, що Іван належить до категорії людей, які ніколи не заспокоюючись на досягнутому, шукають свій шлях, своє вище призначення.

Батько Івана з дитинства є палким футбольним вболівальником сімферопольської "Таврії" та київського "Динамо". Тож не дивно, що Іван в дитинстві не раз відвідував разом з татом матчі як «Динамо», так і національної збірної. У другій половині 2000-х Іван приєднався до фанатського руху, пишався тим, що належить до ультрас "Динамо".

Одноклубники згадують, що з появою Івана на секторі, можна сказати про початок зародження окремого кола людей, які не були схожі на узагальнений портрет футбольного фаната. Освіта та виховання показали, що фанати бувають різні. Іван був творчою і веселою людиною, тому виїзди в його компанії були цікавими та наповненими розмовами на різноманітні теми. Також він ніколи не стояв осторонь під час «суперечливих» питань із опонентами з інших клубів.

Після закінчення університету Іван плідно і натхненно працював архітектором та дизайнером у відомих архітектурних бюро Києва та Одеси, а саме Beletage Design Group, REVASTUDIO, ТОВ Dreamdesign  (одним з останніх об’єктів одеського періоду, над яким він працював у складі авторського колективу, був ТРЦ ПортCity у м. Маріуполь).

Разом з професійним досвідом міцніла і громадянська свідомість, особливо після подій Революції Гідності.

В Одесі у 2012 році, від першого шлюбу, народилась його чарівна донечка Поліна.

Повномасштабне вторгнення застало Івана в с. Мотовилівка (Київської обл), де проживав два роки до цього. Одразу вступивши до місцевого ТрО, одночасно був дуже активним членом місцевого волонтерського руху «Незламні».

Після деокупації Київщини у квітні 2022 року в складі волонтерської команди неодноразово їздив у м. Бородянка, приймаючи участь у розбиранні завалів зруйнованих будівель, встановленні тимчасового житла для постраждалих мешканців.

Серед волонтерів Іван зустрів своє кохання, Галину, яка у березні 2024 року стала його дружиною.

Побачене в Бородянці - моторошні наслідки російської окупації - сильно вплинуло на Івана. В червні 2022 року він мобілізувався до лав Національної гвардії України, де, набував досвіду у вишколах на полігонах і при виконанні завдань своїх командирів, навчався на курсах операторів БПЛА та сапера.

В січні 2023 року доєднався до складу бригади оперативного призначення НГУ «Буревій», де взяв позивний «Зірочка». Боронив країну на найгарячіших напрямках фронту – Білогорівка, Серебрянське лісництво – виконуючи найскладніші завдання.

Іван Бохан прийняв свій останній бій за тиждень після Дня народження, вранці 23 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання на позиції СП «Чикаго» біля н.п. Діброва (Луганської обл). Похований на Берковецькому кладовищі в рідному Києві. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). В лютому 2025 року на честь Івана Бохана було перейменовано вулицю в с. Мотовилівка (Фастівського р-ну, Київської обл).

Вічна шана Герою!

‍