Ігор Костенко - фанат футбольного клубу "Карпати" (Львів).

Ігор Ігорович Костенко народився 31 грудня 1991 року в селі Зубрець (Бучацького р-ну, Тернопільської обл). Навчався в Зубрецькій загальноосвітній школі, після чого два роки вчився в Бучацькому колегіумі ім. св. Йосафата - закладі з поглибленим вивчення історії та християнства. Коли настав час обирати навчальний заклад для отримання вищої освіти, ніхто майже не сумнівався у тому, що це буде Львів. Юнакові дуже подобалося це місто, про яке він багато читав, а зрештою поступив на географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.

Переїхавши до Львова Ігор активно підтримував місцевий ФК "Карпати" на домашніх та виїзних матчах, був на фанатському секторі, але не входив до жодного з навколофутбольних колективів. В 2009 році він вступив у Всеукраїнське братство воїнів ОУН-УПА ім. генерал-хорунжого Романа Шухевича. Друзі та рідні Ігоря пізніше згадуватимуть, що він був справжнім патріотом України ще задовго до початку Революції Гідності та подій, що їй передували. Дуже любив культуру своєї країни, переймався майбутнім держави та відчував її біль.

Навчання в університеті поєднував із роботою журналістом в інтернет-виданні "Спортаналітика". Був ініціатором створення україномовного спортивного інтернет-видання allsport24.com, поява якого затрималася через участь його розробників у подіях Майдану. Був активним редактором Української Вікіпедії (дописував під ніком Ig2000). За два з половиною роки участі створив понад 280 статей. Ігор прагнув, аби Україна йшла європейським шляхом розвитку, а тому дуже обурився кроку назад від цього напрямку, обраного тодішньою злочинною владою країни.

Від самого початку протестів у столиці був їх активним учасником. Неодноразово їздив на Майдан, був там і в ніч проти 30 листопада 2013 року, коли "беркутівці" жорстоко розігнали студентів. Під час подій в центрі столиці Ігор не входив до якоїсь окремої організації чи сотні, на бажаючи аби його обмежували в свободі дій. Сам собі шукав роботу та допомагав там, де не вистачало вільних рук. Перебував на Майдані й в переддень перших вбивств (Юрія Вербицького та Сергія Нігояна), незабаром після чого, з іншим львів'янами вирушили додому.

Наступного разу поїхати до столиці їх вже спонукали новини з Майдану, де відбувалися запеклі протистояння з силовиками та нові вбивства учасників революції. Ігор, разом з двома товаришами, приїхали о пів на першу ночі 19 лютого, а наступної ночі пішли до будівлі КМДА. Вранці 20 лютого він збирався допомагати зі зведенням барикад, аж раптом повідомили, що "беркутівці" почали відступати і люди пішли в наступ. Ігор Костенко загинув від кульового поранення в область серця, його тіло знайшли поблизу Жовтневого палацу на вулиці Інститутській, а згодом перенесли до Михайлівського собору.

23 лютого 2014 року Ігоря поховали в рідному селі Зубрець на Бучаччині. Дорогою до останнього земного притулку тіло Героя супроводжували тисячі людей, прощання проходили у багатьох містах Тернопільщини. 18 лютого 2015 р. на стіні Бучацького колегіуму імені святого Йосафата відкрили меморіальну дошку своєму учневі - Ігореві Костенку. Також в с. Зубрець було перейменовано вулицю на якій він жив. 21 листопада 2014 р. присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).