Ігор «Чорноморець» Чубенко - фанат футбольного клубу "Чорноморець" (Одеса).

Ігор Павлович Чубенко народився 6 серпня 1979 року в Одесі. З дитинства захопився футболом і мріяв стати нападником. Батьки підтримували його захоплення, а тренери бачили майбутнього перспективного гравця. Паралельно з футболом він займався і бальними танцями, любов до яких зберіг на довгі роки. Творча натура проявлялася і у захопленні малюванням. На жаль, про професійний спорт, як і про танці, довелося забути після серйозної травми, отриманої на тренуванні. Але футбол назавжди залишився важливою частиною його життя.

Уперше на фанатський сектор відданий уболівальник «Чорноморця» потрапив у 2016 році, коли його запросив туди друг. Відтоді Ігор став одним з активних представників фанатського руху: не пропускав домашніх матчів і супроводжував улюблену команду практично на всіх виїздах.

Любов до футболу і відданість «Чорноморцю» були для нього острівцем стабільності в мінливих життєвих обставинах. У свої 44 роки Ігор встиг не раз змінити рід діяльності. Після навчання в семінарії в Чернівцях, він відмовився від кар’єри священнослужителя, зрозумівши, що його шлях - інший. Освоював нові навички, пробував безліч різних професій: від роботи в курортній індустрії, до закрійника в ательє.

У 2005 році Ігор познайомився з майбутньою дружиною Інною, а в грудні 2006 року в них народилася донька Катерина. Вона з теплотою згадує, як уже з восьми років ходила з батьком на стадіон і знала всі фанатські "заряди", підтримувала «Чорноморець» разом із ним. Ігор прищепив донці любов до спорту - до початку війни вони разом часто каталися на велосипедах і на роликах.

Уся родина поділяла любов Ігоря до тварин, у будинку завжди жили коти та собаки. Ще в юності Ігор загорівся ідеєю створити притулок для тварин, однак цю мрію так і не вдалося реалізувати. Ці та інші плани остаточно зруйнувала війна.

З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор неодноразово приходив до військкомату з проханням призвати його на службу. Але за станом здоров’я і за віком отримував відмову. Попри це, він не залишався осторонь - плів маскувальні сітки, допомагав встановлювати укріплення на одеському узбережжі, багато разів брав участь в евакуації дітей і літніх людей з Харкова.

10 травня 2023 року Ігор, нарешті, домігся свого - став рядовим 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Остроградського. І навіть на передовій не розлучався з прапором рідного футбольного клубу.

За короткий час служби Ігор отримав звання молодшого сержанта й кілька грамот. Побратими згадують його як безстрашного бійця, який не раз виявляв мужність у бою. Потрапивши після поранення до шпиталю, він прагнув якомога швидше повернутися до побратимів на передову. І, не зраджуючи собі, відразу ж після повернення до свого підрозділу, Ігор першим зголосився виконати небезпечне бойове завдання під час важкого бою. Це завдання стало для нього останнім.

Ігор Чубенко загинув 18 серпня 2023 року поблизу міста Красногорівка (Донецької обл). У пам’яті близьких, друзів, побратимів він залишився чоловіком, який щиро жив, віддано любив сім’ю і батьківщину, і до кінця боровся за Україну.

Вічна шана Герою!

‍