Євген «Жмен» Лук'янюк - фанат футбольного клубу "Динамо" (Київ), представник руху «White Boys Club».

Євген Михайлович Лук'янюк народився 1 лютого 1990 року в Києві. Навчався в Дарницькому ліцеї №303, після чого здобував освіту в Київському торговельно-економічному університеті. В дитинстві захоплювався акробатикою, народними танцями, флористикою та грою в футбол у "коробці" після уроків. В юнацькі роки вирізнявся активною громадянською позицією, щирим патріотизмом і любов’ю до України.

Саме ці риси, а також любов до рідного міста, привели Євгена на фанатський сектор столичного "Динамо" в середині 2000-х років. Відтоді він активно підтримував рідний клуб - як у Києві, так і за його межами. За цей час він здійснив понад 50 виїздів, об'їздивши практично всю Україну.

Для нього не існувало незручної дороги, далекої відстані чи причини не їхати, якщо грало «Динамо». У студентські роки часто їздив автостопом, а пізніше, якщо не було квитків, це також не було причиною залишитися вдома. Один із останніх виїздів був до Маріуполя у 2019 році, тоді в дорозі провели загалом 34 години.

Був і Донецьк, звідки через відсутність квитків до Києва та грошей на дорогу довелося добиратися електричками майже 4 доби. А іноді все відбувалося зовсім спонтанно, - згадують одноклубники. Саме так відбувся його 50-й виїзд - до Дніпра. Прямих квитків не було, тому добиралися через Кривий Ріг. Це було спільне рішення - просто взяти й поїхати на футбол.

Спортивний дух фанатського сектору Євген поєднував із відданістю національній ідеї. Був учасником численних громадських ініціатив, координатором Комітету визволення політв’язнів, активістом молодіжного руху, захисником прав людини. Брав участь у патріотичних акціях та волонтерських проєктах, допомагаючи тим, хто потребував підтримки.

В цивільному житті працював кухарем. Будучи талановитим кулінаром та організатором, Євген умів гуртувати людей довкола добрих справ. Його основними принципами були сімейні цінності, чесність, порядність та щирість у всьому. Найбільше мріяв про спокійне і нормальне життя для себе та близьких, за таке життя і боровся.

У 2020 році Євген одружився. Хоч його подружнє життя не було довгим, але у 2023 році доля подарувала йому найбільшу радість - народження сина Данила. На жаль, через службу в армії та запеклі бої на фронті батько встиг провести з дитиною зовсім мало часу. На згадку про тата в маленького Дані залишились тільки фотографії, адже на момент загибелі йому було всього 2 роки.

З початком повномасштабної війни став на захист країни, служив у лавах 210-го окремого штурмового підрозділу, опанувавши згодом спеціальність оператора БПЛА. Воював на Покровському та Запорізькому напрямках. Побратими пам'ятатимуть «Жмена» мужнім, спокійним і відповідальним воїном, який ніколи не уникав небезпеки й завжди був поруч із ними у найважчі моменти боїв. На війні він не шукав легких шляхів, дотримувався свого слова, міг вислухати та завжди приходив на допомогу.

"Євген був бойовим пілотом, який щоденно ставив перед собою виклики, який обрав складний шлях, який обрав шлях захищати свої рідних. Кожен його підйом, кожен його політ - це був виклик. Пам'ять про його хоробрість, про його щире та відважне сердце ніколи не покине нас", - каже його командир. Був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Захиснику України».

Євген Лук'янюк загинув 3 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в с. Приморське (Запорізької обл), прикривши побратимів від удару ворожого дрона. Похований на Бортничанському кладовищі рідного міста. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна шана Герою!

‍