Дмитро «Правий» Колєсніков - представник фанатських рухів «White Boys Club» ("Динамо", Київ) та «Volodymyr Ultras» (Володимир-Волинський).

Дмитро Вадимович Колєсніков народився 12 січня 1995 року в місті Володимирі-Волинському. Навчався у школі №3 та місцевому агротехнічному коледжі, після чого продовжив навчання в Луцькій філії Університету сучасних знань за спеціальністю «Правознавство». З дитинства захоплювався футболом. Любив грати з друзями як на полі, так і в комп'ютерну версію цього виду спорту. Знав на пам'ять склади багатьох українських та іноземних клубів і збирав все, що було пов'язане з улюбленим київським "Динамо", матчі якого змалечку дивився разом з татом.

Юнацьке захоплення футболом та грою "Динамо" привели Дмитра до активної підтримки столичного клубу. Їздив з друзями на футбольні матчі до Луцька, Львова та Києва. Зі своїм другом Андрієм відвідували 43-45 сектори на НСК «Олімпійський», де зазвичай збиралися фанати. Але найбільше йому подалося на стадіоні ім. Валерія Лобановського. За спогадами друга, в 2013-14 роках кияни проводили свої матчі саме на цьому стадіоні. Дмитрові тут було більше до вподоби, адже маленький стадіон, що тоне в зелені дерев на київських схилах здавався більш затишним і домашнім, а підтримка фанатського сектору відчувалася набагато потужнішою.

Друзі згадують столичне дербі 2013 року, коли "Динамо" грало проти "Арсенала". Все відбувалося буквально в переддень початку Революції Гідності. Тоді Діма з хлопцями вперше побачили настільки грандіозне пірошоу на секторі. Було дуже захоплююче стояти посеред цього моря вогнів. Вже тоді вони відчували - щось насувається. В ті дні ультрас особливо прагнули свободи, а піротехніка була втіленням того прагнення. Також Дмитро, зі своєю компанією, відвідували акцію «Волю Павліченкам», під час якої отримали свій перший досвід мітингування. Звуки вибухів, запах диму - вже незабаром все це стало буденністю на центральних вулицях столиці.

З початку революційних подій 2014 року Дмитро зібрався до Києва. Батьки вмовляли сина не їхати, і тоді їм вдалося повернути 18-річного юнака на півдороги. Та згодом він все ж поїхав до Львова, а звідти з місцевими автомайданівцями вирушив до столиці, де приєдналися до учасників подій в КМДА. В ті дні він брав активну участь в протистоянні злочинній владі на столичному Майдані. Виділяють близькі Діми й ще один випадок, вже після завершення Майдану. В 2014 році, єврокубковому матчу "Динамо" проти португальського "Ріу Аве" передувала акція проти концерту однієї проросійської співачки в «Палаці Україна». Відбулися сутички із вже перейменованим на той час "Беркутом", багато фанатів того вечора на матч не потрапили. Дмитрові вдалося дістатися стадіону, але пробув він там недовго і вирушив на підмогу своїм одноклубникам.

Повернувшись додому долучився до Володимир-Волинського осередку "Правого Сектору", а з грудня 2014 став бійцем Добровольчого українського корпусу. Попри вмовляння матері, яка не хотіла відпускати єдиного сина на війну, пройшов підготовку на базі учбового центру «Десна» та поїхав на фронт. В зоні АТО перебував з 28 листопада 2014 року. Боєць 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК, брав участь в обороні Донецького аеропорту. Його командиром був Дмитро «Да Вінчі» Коцюбайло - Герой України, а на той час 19 річний хлопець. Як потім розповідав командир: «Правий» був сумлінним бійцем, хорошою людиною та вірним побратимом. - "Хто, як не я?" - відповідав він мамі, коли та вчергове намагалася повернути його додому.

Дмитро Колєсніков загинув 22 лютого 2015 року під час бою поблизу селища Піски (Донецької обл.), внаслідок прямого влучання танкового снаряду в будівлю, де були бійці ДУКу. Прощалися з вірним та сміливим сином України на Федорівському кладовищі в рідному місті. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) в 2021 році та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту». Також у Володимирі-Волинському було перейменовано вулицю на честь Дмитра Колєснікова, неподалік місця проживання його родини. В 2016-17 та в 2022 роках у Володимирі-Волинському проводилися турніри з футзалу пам'яті Дмитра Колєснікова.