Даніель «Француз» Ковальчук - фанат футбольного клубу "Динамо" (Київ).
Даніель Сергійович Ковальчук народився 24 грудня 1994 року в місті Бахмач (Чернігівської обл). В 5-ріному віці переїхав з мамою до Києва, де спершу навчався в школі №80, а пізніше в гімназії №73. Згодом продовжив навчання в Київському транспортно-економічному коледжі. Своє псевдо отримав ще в шкільному віці, коли один з вчителів пожартував з приводу його імені. Так «Французом» Даніель був і у фанатському русі, і пізніше, вже на війні. В 12-річному віці почав займатися картингом, зайняв друге місце на чемпіонаті України в командному заїзді. В 14-років пішов на тайський бокс, був дворазовим чемпіоном України в категорії юніорів. Під час поїздок з родиною в Карпати сформувалася його любов до подорожей.
На фанатський сектор "Динамо" потрапив у 2012 році. Вже незабаром він представляв столичний рух в домовлених бійках, зокрема проти одеситів та харків'ян.
Одноклубники згадують Даніеля як ідейну та щиру людину, активного учасника навколофутбольного руху. Людина дії, він завжди був попереду. Як в бійці, так і в інших напрямках діяльності колективу. Малював стікери, писав музичні треки, надихав національними ідеями та віддавав усього себе. З другом мали традицію - завжди фотографувалися перед бійкою.
Активний учасник Революції Гідності. Від ранку до вечора Даніеля можна було знайти біля барикад. В 2014 році долучився до лав полку «Азов», в складі якого брав участь у Широкинській операції. Служив на посаді інструктора-кулеметника, оператора групи спеціального призначення. Під час оборони Широкиного дістав поранення та контузію.
Після звільнення зі служби - знайшов себе в сфері особистої охорони. Пройшовши разом з однодумцями курс ESA в Польщі, продовжував вдосконалювати свої знання та навички. Вивчав парамедицину, основи виживання та роботу зі зброєю, ставши із часом фахівцем в практичній стрільбі з пістолета. Паралельно із цим не забував про фанатський рух, беручи участь в масштабних та історичних для української фанатської сцени подіях. Захоплювався вело- та мотоспортом. Займався бігом та брав участь у марафонах. Часто ходив у гори, а згодом почав організовувати походи.
З майбутньою дружиною Анастасією познайомилися, коли обом було по 13 років. Проживали в одному районі, а в 20-річному віці одружилися. Разом подорожували Україною та за кордоном. Даніель в усьому підтримував дружину, вона ж була разом з ним і на реабілітації, і загалом по життю. Мріяли про дітей та мали багато спільних планів, які не встигли втілити через війну.
В 2019 році, разом з відомим одноклубником Максимом «Регбістом» став співзасновником проєкту «Civil Safety Academy». Будучи директорам стрілецького тиру, їздив країною та навчав цивільних правилам поводження зі зброєю, викладав курси домедичної допомоги.
Розуміючи наближення великої війни, тир готував охочих, зокрема молодь з фанатського руху, до збройного опору окупантам. З часом навколо тиру згуртувалася спільнота, яка утворила добровольчий підрозділ в перші дні повномасштабної війни. В дні оборони Київщини доєднався до ДФТГ «Мрія».
20 березня 2022 року підрозділ перебував у будівлі ТЦ "Ретровіль" в Києві, коли ворог завдав ракетного удару. В той вечір підрозділ втратив Дениса Рачінського - молодого представника руху "Динамо", а Даніель дивом вижив, отримавши серйозні поранення обох ніг, на відновлення після якого знадобився тривалий час.
Повернувшись в стрій, «Француз» створив разом із друзями підрозділ «Morana team» в складі 47-ї ОМБр, ставши оператором РЕБ та БПЛА. Завдяки самовідданій та наполегливій праці, Даніель опанував для себе цей напрямок. Підрозділ успішно працював на Бахмутському та Авдіївському напрямках, знищивши велику кількість ворогів та їхньої техніки. В 2024-25 роках перебував на Запорізькому напрямку, а в березні 2025 року перевівся до 48-го окремого загону спеціального призначення, де обіймав посаду оператора комплексу радіоелектронної боротьби з БпЛА.
Багатьом був відомий «Француз» також завдяки своїй творчій діяльності. Ще змалечку почав писати перші вірші, а в юнацтві - власну музику. Будучи військовим, його творчість набула більш серйозного тону, активно вів соціальні мережі. Своїми текстами Даніель мав на меті проявити у людей патріотичні настрої та внести свій вклад у творення сильної нації.
Одноклубники згадують, що під час ротацій «Француза» часто можна було зустріти на матчах "Динамо". За час служби був нагороджений медалями «Захиснику Маріуполя» та «Захиснику Вітчизни», відзнакою «За участь в антитерористичній операції» та нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва». Проте рідні згадують, що Даніель ніколи не чекав ніяких нагород та відзнак.
Та попри активну життєву позицію і оптимізм, перенесені важкі поранення сильно відобразилися на здоров'ї. Серце Даніеля Ковальчука раптово зупинилося 3 травня 2025 року. Пройшовши штурми 2015-го, ракетну атаку 2022 та всі складнощі війни, він помер в рідному Києві.
