Артем «Піротехнік» Антоненко - фанат футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк).

Артем Ігорович Антоненко народився 8 липня 1997 року в місті Лисичанськ (Луганської обл). Навчався в школі №27, а також в Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського. З дитинства був добрим, активним та цілеспрямованим, займався східними єдиноборствами та футболом.

В 2016 році Артем вперше потрапив на фанатський сектор «Шахтаря». Одноклубники згадують його, як невід’ємну частину сектора. Відданий вболівальник намагався не пропускати домашні та виїзні матчі команди протягом кількох сезонів. Особливо полюбляв використання піро на секторі, що пізніше і вплинуло на вибір позивного у війську.

Один з одноклубників Артема згадує часи виступу "Шахтаря" в Харкові, а саме перші матчі після переїзду. - "Артем, на той час мені не відомий хлоп, під час голу запалив фаєр, ми святкували гол, потім під кінець ще один. Як завжди прийомка після мʼячика, дочекались його. Адмінка, все як завжди, нічого нового. Але це його не зупинило, і вже на наступному матчі підходить до мене один з представників  сектору і каже, що Артем «Піротехнік» проніс чорний дим і хоче запалити. В нас з «представником» було по фаєру, тож після голу «Піротехнік» запалює, і ми за ним. Ці світлини дуже яскраві були на той час. Знов прийомка (затримали тоді одного Артема, адже нас  не ідентифікували). Вже після цього почали більше спілкуватись, домовлятись про спільні виїзди. Завжди він був душа компанії, дорога дальня, всю дорогу жартуємо без зупинки. Виїзд в Одесу на Суперкубок, Дніпро, завжди ми були разом".

Згадують про любов до "Шахтаря" і рідні Артема. На своєму тілі він мав татуювання, пов'язане із клубом та рухом. А одного разу приніс додому маленьке чорне кошеня, назвавши його Шахтарем. Це був улюбленець всієї родини.

Ще з раннього віку Артема цікавила підприємницька діяльність. В 15-річному віці він вже вів свій перший бізнес, онлайн-магазин. За спогадами рідних, був лідером по натурі та дуже працьовитим. Люди тягнулися до нього як до світла.

Артем дуже особисто переживав Революцію Гідності. Будучи підлітком, слідкував за новинами, мав своє неупереджене ставлення до подій. Приїхавши в березні 2014 з родиною до Києва і пройшовши Майданом, який досі був у кіптяві вуличних баталій, залишився вражений стійкістю суспільства, волею до свободи вибору.

Близькі згадують, що Артем завжди був патріотом, але саме революційні події закарбували в ньому розуміння того, що за правду і краще майбутнє треба боротися. Невдовзі пішов служити в АТО його батько, що Артем дуже поважав.

Розпочавши навчання в ХАІ, в 2016-18 роках також проходив військову кафедру в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.

Після початку повномасштабної війни добровільно став до зброї. Через освіту отримував пропозиції «кабінетної посади в тилу», але відмовився. У званні старшого лейтенанта був заступником командира роти в 54-й ОМБр.

Артем Антоненко загинув 3 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Вічна шана Герою!

‍