Андрій «Кельт» Лінійчук - фанат футбольного клубу "Полісся" (Житомир), представник колективу «White ZT Family».

Андрій Андрійович Лінійчук народився 25 липня 1997 року в селі Кириївка (Житомирської обл). Навчався в школі рідного села, після чого вступив до Київського політехнічного інституту, але провчившись 1 рік, Андрій зрозумів, що обрана спеціальність не є його покликанням, тому залишив університет. Згодом він вступив до Поліського національного університету, де навчався на факультеті "Лісового господарства та екології". В дитинстві був спокійним і навіть сором'язливим, грав у футбол та найбільше полюбляв риболовлю, на яку ходив з друзями та з батьком. Займався боксом та рукопашним боєм.

Початок фанатського шляху Андрія був тісно пов’язаний як із футболом, так і з його громадською активністю. Ще до появи знаменитого татуювання з кельтським хрестом, друзі почали називати його «Кельтом» за відданість своїм принципам, мужність, патріотизм.

Розпочавши навчання у Житомирі, він приєднався до «Цивільного корпусу Азов» та партії «Національний Корпус», а згодом очолив місцевий осередок «Національних Дружин». У цих структурах Андрій проявив себе як справжній організатор, здатний об’єднувати людей навколо ідей захисту України та розвитку громади.

Для Андрія підтримка "Полісся" була продовженням любові до рідного краю та всього українського. Він почав ходити на матчі ще за часів ФК "Житомир" у 2016 році, коли команда не мала широкої підтримки та грала у нижчих лігах. Саме такі люди, як «Кельт», не дали вболіванню за "Полісся" згаснути в найважчі роки. Його присутність на секторі стала для молодших фанатів прикладом відданості місту та клубу, адже Кельт щиро вірив, що підтримка рідної команди - це також прояв патріотизму.

З часом Андрій став частиною фанатського колективу «White ZT Family» та одним з тих, хто формував сучасний вигляд житомирського руху. Не пропускав домашні матчі, активно їздив на виїзди й був серед перших, хто підтримував ініціативи для розвитку фан-сцени. Для нього сектор був місцем єдності, де любов до футболу поєднувалася з любов’ю до України. Саме ця внутрішня дисципліна та світогляд стали основою його подальшого вибору - стати військовим і захищати країну.

За спогадами рідних, Андрій з дитинства хотів бути військовим. Ще під час вибору ВНЗ подавав документи до Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного, але забарився із подачею документів і мав протипокази по здоровʼю, тож зупинився на цивільній спеціальності. Закінчивши навчання в університеті - сказав, що планує вступити на військову службу. Розглядав можливість служити в «Азові», активно їздив на вишколи.

Влітку 2020 року підписав контракт із 95-ю бригадою, служив на посаді командира машини. Побратими згадують, що «Кельт» завжди просив командирів ставити його на бойові завдання. Початок повномасштабної війни зустрів під Горлівкою на Донеччині. Як один з найбільш здібних та активних бійців підрозділу був відправлений на навчання до Польщі, які пройшов одним з перших серед українських військових.

Із майбутньою дружиною Анастасією познайомився в  2020 році в секції рукопашного бою. Кохана підтримувала прагнення Андрія стати військовим. Восени 2022 року пара взяла шлюб під час відпустки в Житомирі.

Під час навчань за кордоном опанував та застосовував у бою переносний зенітно-ракетний комплекс Martlet (модифікацію Starstreak). З першої ракети Андрій уразив ворожий гелікоптер Ка-52, ставши в подальшому найрезультативнішим зенітником ЗСУ на той момент. Також на його рахунку були ураження 16-ти дронів «Орлан-10» і 1-го безпілотника «Zala». Під час повномасштабної війни двічі був поранений, але щоразу прагнув якнайшвидше повернутися в стрій. Міг бути списаний через поранення, але переконав командування не робити цього. Близькі згадують, що у війську Андрій був «на своєму місці» і в майбутньому бачив себе лише військовим.

Отримавши орден «За мужність» III ступеня в травні 2022 року, вже на початку 2023-го 25-річний захисник став повним кавалером ордену «За мужність». Воював у званні сержанта, відкидаючи пропозиції навчатися на офіцерську посаду.

Андрій Лінійчук загинув 28 квітня 2023 року в результаті ворожого обстрілу. Похований на Смолянському військовому кладовищі м. Житомир. Рішенням Житомирської Міської Ради від 19 грудня 2024 року Андрію Лінійчуку присвоєно звання «Почесний громадянин міста

Житомира». 2 січня 2025 року Андрію Лінійчуку присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Вічна шана Герою!

‍

‍