14 жовтня збірна України зустрічалася зі збірною Північної Македонії у відборі до Євро 2024. На стадіоні «Epet Arena» в чеській Празі, головну команду країни підтримали понад 110 представників сімей загиблих на війні футбольних фанатів.
Цей виїзд став другим в історії Футбольної родини. Першу подорож, найрідніші люди полеглих Героїв здійснили навесні поточного року до словацької Трнави. Враховуючи досвід попередньої поїздки та схвальні відгуки від сімей, ми вирішили зробити цей виїзд ще більш масштабним та тривалим в часі.
Тому на звітний виїзд було вирішено їхати двома автобусами, аби залучити до поїздки більше людей та ще сильніше згуртувати Футбольну родину.
За доброю традиціє, перед початком гри, футболістів на поле празького стадіону вивели діти. Це були діти загиблих захисників та переселенці з України. Серед них - п’ятеро дітей з Футбольної родини:
- Олексій, син Станіслава Партали (фаната харківського "Металіста");
- Ярослава, донька Костянтина Беліменко (фаната харківського "Металіста");
- Єлизавета, донька В'ячеслава Матвієнко (фаната донецького "Шахтаря");
- Мирослав, син Олексія Рубцова (фаната київського "Динамо");
- Анастасія, донька Руслана Куруляка (фаната житомирського "Полісся" та київського "Динамо");
Більшість з дітей на виїзді знайшли собі нових друзів. Вже з середини поїздки вони не розставалася, просили батьків проводити час разом. Підтримували один одного в хвилюваннях щодо виходу з футболістами, що зіграло важливу роль в закріплені справжньої дружби. Матері загиблих, які були вперше на виїзді, знайомилися, обмінювалися контактами, обговорювали плани майбутніх зустрічей після виїзду, вже у неформальній обстановці.
На матчі родини розташувалися на центральній трибуні, ближче до сектору вболівальників збірної України. Найближчі люди Героїв з різних фанатських рухів зі всієї України, щосили підтримували збірну в грі з непростим та вкрай мотивованим суперником. І в цій підтримці та єднанні був великий символізм.
Розміщення сектору родин близько до вболівальницької трибуни, викликало в сім’ях бажання перейнятися атмосферою активної підтримки команди, не просто сидячі на стільцях. Активно, протягом всього матчу, "заряджали" майже усі заряди фан-сектору на рівні із ним. Для багатьох сімей, в цьому відчувалося прагнення прожити цей матч в пам’ять про свого Героя, таким чином, як провели б його вони. Це дало більше розуміння та зближення родин із фанатськом колом. Більше усвідомлення того - чому, свого часу, їх рідні вирішили пов’язати своє життя з фанатським рухом.
Як і минулого разу, до цього матчу були надруковані футболки з портретами Воїнів. Банери із портретами найрідніших людей, та чорні шарфи раз-по-раз з’являлися в руках найвідданіших вболівальників. Поряд на фотографіях - рідні хлопців, які за життя були в рядах різних фанатських груп і, м’яко кажучи, не товаришували. Ніхто не міг навіть подумати, що через роки, війна та спільне горе об’єднають їхні сім’ї.
Присутність полеглих Герої на цьому матчі відчувалася буквально фізично, адже багато сімей принесли в цей вечір на стадіон їхні особисті речі, або щось, що має великий символізм. Шеврони та військові жетони, одяг та фанатська атрибутика їхніх синів і чоловіків. Чутливими та сповненими глибоким змістом були публікації в соцмережах: звернення до тих, хто вже не зможе відповісти, проте точно знаємо - все бачать і чують.
На наступний день після гри, "Трибуна Героїв" вирушила на зустріч з іншою частиною Футбольної родини. Футболісти збірної України, на чолі з головним тренером Сергієм Ребровим, зустрілися з сім’ями на тренуванні, яке проходило на полі празького стадіону Страговського. Легендарна спортивна споруда, що є пам’яткою індустріальної архітектури минулого століття, cтала в ці дні тренувальною базою національної збірної України.
Годі й казати про емоції та захват дітей і дорослих від особистого спілкування з гравцями, за переможною ходою яких, ще вчора спостерігали на стадіоні.
Не менш важливою була ця зустріч і для футболістів. Багато з гравців головної команди країни входять до когорти тих, хто найактивніше підтримують "Трибуну Героїв" з самого початку діяльності ініціативи. І 15-те жовтня 2023 року став певною мірою історичним днем, адже Футбольна родина вперше зібралась в такій кількості, і в такому масштабі.
Говорячи про важливість виїзду сімей на матч збірної, як про подію в житті Футбольної родини, складно переоцінити її значення. Запам’яталися слова однієї з родин про те, що полеглі Захисники дивилися цей матч їхніми очима. Ця фраза є дуже символічною і, мабуть, найкраще передає емоційний стан тих, хто відправився на цей виїзд.
Взаєморозумінням між людьми, які на війні втратили близьких, дало змогу багатьом перезавантажитись, знайти нові можливості «проживати» горе, що спіткало кожну з цих сімей. Можна сказати, що на зворотному шляху, вже закріпилось повне порозуміння Футбольної родини. Єдність та сум з приводу того, що прийдеться розʼїхатись на час до наступних заходів або зустрічей.
Зазвичай, завершуючи подібні публікації, прийнято говорити про плани на майбутнє. І це майбутнє у Футбольної родини, однозначно, є. За понад рік діяльності благодійної ініціативи, нам вдалося згуртувати футбольне суспільство країни навколо питання підтримки сімей загиблих фанатів. Сьогодні спільнота виглядає досить обʼєднаною та відкритою, аби люди могли знайти підтримку та спілкування з іншими людьми, які пережили втрату у своїй сім’ї. Люди можуть бути почутими. Нас чують і розуміють футболісти і тренери, спортивні журналісти і функціонери. Разом нести цей тягар значно легше. Футбольна родина шанує Героїв, і ніколи не забуде їхні імена.
