Валерій «Аладін» Гинда - фанат футбольного клубу "Нива" (Тернопіль).

Валерій Васильович Гинда народився 9 листопада 1997 року в Пскові, а коли йому було 4 місяці - родина повернулася до Тернополя. Навчався у міському ліцеї №6, продовживши згодом навчання в Західноукраїнському національному університеті, на факультеті економіки та управління. З 5-го класу почав займатися греко-римською боротьбою, досяг розряду КМС. Пізніше захопився змішаними єдиноборствами, міг цілими днями пропадати в спортзалах. Ще одним дитячим захопленням було колекціонування моделей автівок.

На фанатський сектор тернопільської "Нива" прийшов у 15-річному віці. Активно підтримував команду, намагаючись не пропускати виїзні матчі, багато з яких рахувалися дальніми. Разом з друзями діставалися без квитків до потрібного міста. Валерій був душею компанії та легко заводив нових друзів. Депутат, бізнесмен, двірник, чиновник, чи навіть безхатько - з усіма вмів знайти спільну мову. Одноклубники згадують, що під час перебування на секторі, Валерій вів виключно здоровий спосіб життя та пропагував спорт і свободу від шкідливих звичок.

Працював в охороні барів та на щорічному музичному фестивалі "Файне місто". Окрім основної роботи, Валерій активно підтримував громадські ініціативи, багато волонтерив. З 2014 року збирав продукти та медикаменти для військових, плів маскувальні сітки. Коли працював на заводі в Чехії, то залишався після зміни аби допомогти у виготовленні пластин для бронежилетів, які потім відправляли в Україну.

А ще дуже любив тварин, завжди мав у машині корм для безпритульних хвостиків. Дитяча тяглість до колекціонування автомоделей, переросла у справжнє захоплення всього життя - швидкісну їзду. Чудово розбирався в технічній частині та міг полагодити автівку майже будь-якої моделі. За спогадами близьких, багато всього знав, мав безліч інтересів та був цікавим співрозмовником.

На початку повномасштабного російського вторгнення жив та працював за кордоном, але відмовився там залишатися та почав готуватися до війни. Військкомат відмовив Валерію в мобілізації, тож він подав анкети в різні добровольчі підрозділи, зокрема в "Азов", де на той час служив його друг. Для проходження відбору трохи не вистачило фізпідготовки, але він не знітився і продовжив шукати далі. З вересня 2022 року став до лав підрозділу «Гонор» у складі 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади, чим дуже пишався. Швидко опанував навички поводження зі зброєю, ставши серйозним фахівцем у кулеметній справі, хоча до цього не проходив строкову службу.

Разом з побратимами «Аладін» виконував складні завдання на передовій в Донецькій обл. В березні 2023 року був одним з тих, хто тримав останню дорогу на Бахмут перед переважаючими силами ворога. Близькі згадують, що для нього це було справою честі. Валерій Гинда поліг 23 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в околицях села Хромове (Донецької обл). Ціною власного життя, прийнявши удар на себе, врятував інших бійців.

В пам’яті близьких та побратимів «Аладін» назавжди залишиться вірним другом та справжнім патріотом України, який понад усе хотів звільнити рідну землю та багато чого змінити на краще. Похований на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря міста Тернопіль. 28 квітня 2023 нагороджений відзнакою «Почесний громадянин Тернополя» (посмертно).