Тарас «Сихівський» Березюк - фанат футбольного клубу "Карпати" (Львів), представник колективу «Pride».

Тарас Зеновійович Березюк народився 03 січня 1988 року в місті Львові. Навчався у школі №1 м.Львова, після чого здобував вищу освіту у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. В підлітковому віці долучився до фанатського руху львівських "Карпат", а згодом увійшов до колективу «Pride», який довгий час залишався провідним навколофутбольним об'єднанням заходу країни. Близькі згадують, що Тарас з раннього віку мав міцний характер, не боявся боротися за Україну. Ніколи не міг «дати задню». У будь-якій справі, за яку брався, стояв до кінця. Був розумним, сміливим та великим борцем за справедливість та чесність.Це те, за що його найбільше цінували люди.

Не дивлячись на те, що справою життя львів'янин обрав для себе викладацьку діяльність, він ніколи не полишав рідний футбольний клуб. Будучи відомим на трибуні як «Коцюба» та «Сихівський», головним своїм позивним обрав саме останній, адже жив у львівському мікрорайоні Сихів, який дуже любив. Пізніше одноклубники розповідатимуть, що як тільки він з'являвся - здавалося, засвічувалося сонце. Невимушені розповіді про маловідомі сторінки історії, в першу чергу - визвольної боротьби, одразу закарбовувалися в пам'яті як молодого покоління, так і фанатів старої школи. Брав активну участь в Революції Гідності. З початком війни у 2014 році був мобілізований у 24-ту окрему механізовану бригаду, службу проходив в 2 самохідному артилерійському дивізіоні, брав участь у боях за Лиман, Лисичанськ, Северодрнецьк та Луганськ.

У 2015 році був демобілізований та повернувся до роботи. Будучи викладачем історії та соціології, завідувачем економіко-технологічним відділенням у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій, мав повагу серед студентів та викладацького колективу. Міг просто та зрозуміло пояснити будь-яку тему. Прищеплював студентам почуття самоповаги та вчив пишатися своєю країною. Мріяв про побудову нової, кращої України, де не буде корупції, хабарництва, де кожна людина почуватиметься захищеною законом. 24 лютого, коли почалася велика війна та вже були перші прильоти ракет по Львівщині - заспокоював наляканих дітей. Сам був зібраний та сконцентрований.

В той же день «Сихівський» поїхав до рідного села, попрощався з мамою та пішов до військкомату. Як освітянин, мав броню від призову до війська, але не міг вчинити інакше. Рідний брат Тараса розповість журналістам, що той завжди казав - йому, що не буде шкода померти за Україну. Вдруге в житті опинившись на війні з російськими окупантами, приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Тарас Березюк загинув 24 серпня 2022 року в наслідок ворожого ракетного обстрілу. В той трагічний день мужній львів'янин мав нагоду поїхати у своїх службових справах раніше (можливо, врятувавши таким чином життя), але не захотів покинути побратимів, вирішивши залишатися з ними до останнього. Разом з ними і поліг. Так в день найбільшого державного свята обірвалося життя яскравого представника патріотичної еліти України, освітянина та борця за вільне майбутнє нашої Батьківщини.