Олег «Аксьон» Аксененко - фанат футбольного клубу "Зоря" (Луганськ), представник руху «Чорно-білі».

Олег Олександрович Аксененко народився 14 липня 1994 року в Луганську. Активний учасник фанатського руху "Зорі" був дуже енергійним, справжнім розбишакою та хуліганом, в хорошому сенсі цього слова. Боротися за вільну Україну «Аксьон» розпочав ще з перших днів Революції Гідності, долучившись до тих доленосних для нашої країни подій на столичному Майдані.

Вже незабаром «Аксьон» стане одним з перших добровольців «Азовського» руху. Попри постійні проблеми із дисципліною, завжди першим визивався на найнебезпечніші завдання. Мав хуліганську вдачу, через що часто втрапляв до кумедних ситуацій. Один з побратимів Олега пізніше згадуватиме: - "Якось «Аксьон» поїхав на екзамени до Києва, а в той час потяги через раз йшли з Маріуполя через вже окупований Донецьк. І ось «Аксьон» прокидається в футболці «Азов» на одній із зупинок і з жахом усвідомлює, що це Донецьк. Того разу удача не зрадила йому і він спокійно проїхав дал".

Люди навкруги любили 20-річного веселого хлопця. Розповідають, що коли Олег стояв на посту в Маріуполі, то йому завжди щастило. Люли приносили багато продуктів та інших корисних речей. Одного разу місцеві дівчата принесли навіть торт із зображенням тризуба, який самі спекли. А ще він дуже любив футбол. Був голкіпером збірної «Азова» у товариському матчі з маріупольською дітьми. Азовці тоді поступилися у серії пенальті, а товариші жартували, що винен «Аксьон» - не відбив.  Він тоді зауважив: - "Хлопці, ми ж із дітьми граємо. Вони мають вчитися перемагати і звикати до перемог. А нам треба перемогти у війні, щоб ці діти жили в могутній державі".

20 серпня 2014 року відбувалися запеклі бої під час третьої спроби штурму Іловайська. «Аксьон» не повинен був брати участь в штурмі, т.я. напередодні отримав наряд за порушення. Але вмовив побратимів взяти також і його. Під час бою групу бійців, в якій перебував Олег, ворог закидав гранатами. Одна з них розірвалася поруч із Олегом, осколком йому поранило око та ногу. Розповідають, що таким чином він закрив собою товаришів поруч. Пораненого «Аксьона» доправили до Старобишевого, де очікуючи на евакуацію з повітря він помер.

Він мріяв вигнати ворога з рідного міста та не допустити поширення сепаратизму по всій країні. Указом Президента України від 17 липня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).