Денис «Шкіпер» Котенко - фанат футбольного клубу "Дніпро", представник колективу «Перспектива 14».

Денис Валерійович Котенко народився 18 травня 1996 року в місті Дніпро. З малого віку батько, який сам професійно займався футболом, почав водити сина на стадіон. Денис обожнював футбол і хотів грати сам, але не міг через бронхіальну астму. Між тим, вже у старших класах школи він почав ходити на фанатський сектор "Дніпра" де знайшов справжніх друзів, з якими відвідував домашні та виїзні матчі, а також багато бився, відстоюючи честь свого клубу.

Долучився до створеного згодом колективу «Перспектива 14», котрий вважали молодим поколінням вже відомих на всю країну старших товаришів з «МиД». Батьки були не в захваті від навколофутбольних захоплень сина, але примусити волелюбного хлопчину покинути рух - годі було й мріяти.

Разом з тим Денис добре навчався у школі, а після її закінчення зміг в 2013 році вступити на бюджет до Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Обираючи між політологією та історії - обрав другу дисципліну, адже цікавився та вивчав все пов'язане з минулим нашої Держави. Паралельно з цим «Шкіпер» робив перші кроки музиці. Тут також велику роль відігравало його щире захоплення історією України та патріотичні переконання.

Розвинувши в собі хист до написання текстів, талановитий Дніпрянин став відомим на всю країну, саме як автор та виконавець пісень. Написана в 2012 році композиція “На колінах перед Україною”, стала однозначним хітом серед вітчизняного фанатського загалу, швидко вийшовши за межі виключно ультрас-сцени. Музика цілковито захопила Дениса та його друга Романа Громова - співавтора багатьох текстів. Разом вони створили близько трьох сотень текстів, багато з яких свого часу знав кожен український фанат, прослуховуючи їх в плеєрі під час довгих годин дороги на виїзний матч улюбленої команди. Більшість з них були присвячені рідному клубу, місту, а також збуджували патріотичні почуття.

Революцію Гідності Денис зустрів на першому курсі університету. Наступний навчальний рік він вже завершувати не став. Того року багато фанатів "Дніпра" стали на захист Батьківщини, взявши до рук зброю. Одного вечора в листопаді 2014го «Шкіпер» сказав вдома, що виступатиме в одному з міських клубів, натомість поїхав разом з друзями до столиці, аби приєднатися до тоді ще батальйону «Азов». Батьки намагалися відмовити сина, та навіть їздили до Києва, але той залишався непохитним у своєму рішенні. Як доброволець брав участь у боях за звільнення с. Широкиного.

Повернувшись з фронту влітку 2015го, поновився на заочну форму навчання в університеті. В рідному місті опікувався активною громадською діяльністю в рамках Цивільного корпусу «Азов». Був нагороджений Премією Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України. Пізніше переїхав до Києва де жив із дружиною та сином. Останні півроку перед початком повномасштабної війни Денис працював у пресслужбі Міністерства у справах ветеранів, де відповідав за написання підготовку, монтаж та поширення контенту, писав статті для соцмереж відомства.

Колеги по роботі згадують, що взимку 2022 року Денис передбачав велику війну, а також неминучість битви за Київ. Коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, Дніпрянин вивіз родину закордон та почав евакуйовувати людей. Ще за тиждень повідомив колег, що збирається стати до зброї.

Серед багатьох відкритих для людини з бойовим досвідом на Сході варіантів, вдруге обрав «Азов», де як і в середині 10-х років перебували велика кількість представників фанатських рухів. Денис Котенко поліг 24 березня 2022 року в бою за звільнення с. Лук’янівка на Київщині. Під час танкової дуелі його протитанковий розрахунок намагався знищити ворожу машину, але по їхній позиції поцілив танк. Поряд зі «Шкіпером» загинув інший відомий в націоналістичних колах публіцист - Сергій «Деймос».

Церемонія прощання проходила на Байковому кладовищі в столиці. Після цього урну з прахом сміливого Воїна друзі та побратими відвезли на «Дніпро-Арену». Зробили коло пошани навколо поля, востаннє посиділи у фан-секторі на тих місцях, де разом спостерігали за матчами. Поховання відбулося на Краснопільському кладовищі в Дніпрі.

Новина про смерть «Шкіпера» сколихнула весь фанатський загал, адже багато хто полюбляв його тексти та треки, навіть не будучи знайомі особисто. Немає жодного сумніву, що творчі надбання Дениса житимуть й надалі, надихаючи не одне покоління патріотичної молоді на великі звершення. 6 червня 2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).