Данило «Бродяга» Кириченко - фанат футбольного клубу "Зоря" (Луганськ).

Данило Костянтинович Кириченко народився 20 жовтня 1996 року в місті Луганськ. Після 9-го класу школи вступив на навчання до коледжу Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля та опановував професію IT-інженера. З самого дитинства найбільшою його пристрастю і головним захопленням був футбол.

На фанатську трибуну "Зорі" потрапив ще у зовсім юному віці, розпочавши з активної підтримки команди на домашніх матчах та виїздів до сусідніх міст Донеччини. Аби подорожувати з фанатами - буквально збігав з дому. До справи відносився серйозно. З теплою посмішкою одноклубники згадують веселу історію, що коли Данила приймали у фанатський колектив, він прийшов у костюмі, як на урочисту подію. Йому було байдуже до чужої думки. Не цурався себе, був відкритим та мав гарне почуття гумору.

Не погоджуючись з утворенням у себе вдома так званої ЛНР, 17-річний юнак долучився до лав добровольчого батальйону «Айдар» в 2014 році. Ще за рік став бійцем окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов», брав участь у Широкінській операції, де дістав уламкові поранення у стегно та в обличчя. Пізніше побратими згадували Данила в ті часи, коли він був наймолодшим та ще недосвідченим, але першим рвався в бій. Командири хвилювалися за нього та не хотіли брати на завдання.

Любов до футболу, яку «Бродяга» проніс через все життя, проявлялася і під час служби. Активно брав участь в турнірах «Азову», переважно на позиції голкіпера, а за гнучкість та стрибучість побратими жартома називали його «воротарем-кішкою». За будь-якої можливісті, намагався не пропускати жодного матчу "Зорі", а коли у них з дружиною народилася донька, на другий день дивився трансляцію гри у пологовому будинку з дитиною на руках.

Друге поранення дістав під час боїв на Світлодарській дузі, де в 2021-22 роках провів дев'ять місяців. Внаслідок того ворожого удару втратив найкращого друга. Під час служби в «Азові» закінчив офіцерські та сержантські курси. Навчався у Донецькому національному університеті та мав на меті зростати по службі. Не бачив себе ні ким іншим, окрім як військовим. Дружина згадує, як казав, що в Азовському русі знайшов себе та своїх людей. І якщо б у нього таку можливість відібрали - не знав би, що робити.

Повномасштабне російське вторгнення «Бродяга» зустрів у Маріуполі, де вони жили з дружиною та півторарічною донькою. Передчуваючи початок великої війни, організував виїзд родини до Дніпра. Під час перших тижнів війни разом з побратимами їздив містом та виконував бойові завдання. Коли захисники Маріуполя відійшли на «Азовсталь», також виїжджав на завдання, повертаючись після цього до бункера. Данило Кириченко загинув у ніч з 14 на 15 квітня внаслідок влучання в будівлю авіабомби, яка завалила підземні поверхи.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).